солодка сіль

4 Розділ. ЗАСПОКІЙЛИВЕ

Ема

- Меліса привіт

- Привіт

Спогади

Меліса моя найближча подруга. Ми познайомились з нею декілька років тому. Це відбулось в Україні у Львові. Я приїхала туди відпочити, і взагалі це місто до якого мене тягнуло ще з дитинства і тягне досі. Архітектура, люди, місця, милі вулички, кава, і те як тут розмовляють це все розбиває мені серце, ну в приємному сенсі. Та зараз не про це.

Коли я гуляла містом то там побачила те що ну просто терпіти не можу. Великий високий і противний чоловік, ліз до милої ніжної як пір'їнка дівчини, яка ну ніяк сама не могла б захисти себе. Найгірше було те, що люди навіть не звертали уваги, вони просто йшли повз. Меліса була не місцева. Вона жила в Італії приїхала подивитись на нашу архітектуру, природу, послухати мову та дізнатись більше про культуру. Погано знала українську, тому не могла навіть нормально попросити про допомогу. Але її пощастило, що саме я звернула увагу. Я досить не погано володію італійською, а ще краще знаю українську та її лайку. І хоч я не могла врізати тому чоловікові, бо в ваговій категорій він однозначно перемагав, але мені не потрібна сила та м'язи, щоб чогось досягнути та перемогти. На щастя мене ще з дитинства тітка навчила як себе захищати. Клянусь він таких слів зроду не чув. Це була неймовірна українська лайка. Він був ніби величезний слон який злякався маленької миші котра пікнула біля його ніг. Люди які проходили повз були здивовані від цієї картинки.

Коли він зрозумів що не на тих напав, то йому довелось йти чим швидше, щоб не почути ще більше "приємних" слів. Після цього ми його більше не бачили. Я одразу почала роздивлятися дівчину чи не встиг той покидьок щось її зробити. На щастя я встигла і вона була ціла та не пошкоджена. Бо не вистачало ще того, щоб після якогось бовдура репутація хоч і на трохи, але все одно була під битою.

- Я рада що з тобою все добре – Говорю їй італійською, бо по іншому ми не зможемо нормально поговорити.

- Дякую – говорить трохи спантеличено дівчина – можна одне питання ?

- Так звісно.

- Звідки ти знаєш італійську ?

За звичай я б якось з сарказмом відповіла, бо це дурне питання. Але не в цьому випадку, по перше я люблю більше грубити в таких ситуаціях чоловікам, а по друге вона була дещо налякана і виснажена, до того ж я не хотіла з нею сперечатись.