Генерал і його «маленька цвітна капуста»

Р3. Про заручини

Через багато-багато часу Льов Бін дізнався правду про шлюбний наказ.

За місяць до його повернення до столиці Ді Фен усю ніч стояв на колінах у кабінеті Імператора.

— Ти добре обдумав це? – запитав імператор із безвиразним обличчям.

Ді Фен кивнув, а його обличчя було впевненим, як ніколи раніше.

— Так.

— Абсурд! – вигукнув імператор, розмахуючи рукавами – Величний шидзи насправді хоче вийти заміж за чоловіка!

— Батько дав згоду, – спокійно сказав Ді Фен, навіть не кліпнувши.

Почувши ці слова, імператор довго мовчав. Нарешті він махнув рукою й виснажено зітхнув.

— Гаразд. Виходь.

Ді Фен висловив подяку, відмовився від допомоги євнуха, насилу підвівся й крок за кроком вийшов із залу.

Почало світати.

……

У ніч їхнього весілля Льов Бін випив чашку вина й заснув у заціпенінні. Ді Фен лежав поруч із яскравою усмішкою на обличчі.

Цієї ночі він спав надзвичайно добре.

Уві сні він з Льов Біном обіймалися на квітковому полі. Він подивився на затуляючіся й розтуляючіся губи Льов Біна і його очі наповнились сміхом.

Він знайшов квіткове поле за своєю пам'яттю, після того, як прокинувся й згадав, коли вперше побачив Льов Біна. Йому тоді було тільки 10 років, він супроводжував батька в генеральську садибу як гість.

Скориставшись тим, що батько відволікся, він вирвався з його хватки, шалено побіг і випадково опинився на задньому дворі.

Він побачив добру стару жінку, групу гарних дівчаток і ніжні зелені паростки на землі.

Він ніколи раніше не бачив чогось подібного, і вважав це захоплюючим. Він уже хотів кинутись до них швидким кроком, коли хтось позаду зупинив його.

Він повільно повернув голову й побачив гарного хлопця, що усміхався й виблискував своїми двома маленькими тигрячими зубами.

Ця зустріч призвела до зв'язку на все життя.

……

Ді Фен стояв у квітковому полі, відчуваючи повітряні потоки з усіх боків. Він уже збирався повертатись, коли почув позаду себе легкі кроки.

Так само, як коли Ді Фен був малим, він повільно обернувся й побачив Льов Біна, який стояв там, усміхаючись і підозріло дивлячись на маленького охоронця, що лежав на землі, вдаючи мертвого.

Він раптом згадав той чудовий сон, що приснився йому минулої ночі.

Уві сні Льов Бін тримав його в обіймах і шепотів:

— Я кохаю тебе.

[КІНЕЦЬ.]