твоє місце - бордель

Частина 1(у автора позначено як (частина 2))

Розділ 1

Чонгук лежав у себе в кімнаті. Лежав на ліжку і роздивлявся своє тіло: все в саднах, гематомах, кровавих підтікання. Його тіло було розмальоване жовтим, синім, фіолетовим кольорами синяків. Одні були нанесені тиждень назад, інші - пару днів назад, треті - вчора. Садна не встигали гоїтися , як батько ставив нові і нові. Чонгук не міг зрозуміти: чим він заслужив таке відношення батька до себе. Три роки назад, коли в омеги була перша тічка, альфа дуже сильно побив Чонгука. Багато ударів доводилося в живіт. Після того випадку у омеги не було жодної тічки, його запах дуже слабкий. Зараз омезі 16, а остання тічка була ще в 13 років.

POV Чонгук

Я вже давно не незайманий. Ця тварюка віддала мене своїм дружкам пиякам. Їх було четверо, вони пустили мене по колу... Як же боляче це згадувати... Ці альфи були такими мерзотними... вони забрали мою цноту, котру я беріг для істинного. Я ненавиджу свого батька, я обов'язково йому помщуся.

POV Чонгук
З роздумів Чонгука вибив звук дверей, що відкриваються. Омега мимоволі глянув на ті самі двері, з яких було видно спухше від алкоголю обличчя його батька. Субін рідко заходив у кімнату сина. Він заходив туди тільки тоді, коли хотів побити омегу чи щоб Чонгук задовільнив його дружків. Гук навіть не знає що гірше: терпіти фізичну біль від ударів чи приниження і моральну біль від того, що його гвалтує мерзотний альфа. Але ні, сьогодні його тато зробив річ куди гірше побиття чи зґвалтування. Батько підійшов до ліжка сина, а Чонгук прийняв сидяче положення.

— Збирай речі, — говорив Субін. Чонгук зрозумів, що батько тверезий. Таке буває рідко, зазвичай альфа п'яний в дрова.

— Навіщо? Навіщо мені збирати речі? — омега закліпав очима. Він серйозно не розумів, що задумав батько і навіщо йому збирати речі.

— Ти їдеш з цим паном, — батько показав на альфу, котрий з'явився в дверному прийомі.

— Як їду? Куди їду? — Чонгук закрив лице долонями і почав плакати.

— Не реви! — прошипів тато і вже хотів бул вдарити омегу, але альфа, з яким повинен поїхати Чонгук зупинив Субіна.

— Юнгі, ти чого? — Субін з нерозумінням глянув на м'ятного.

— Це вже моя омега, — сказав Юнгі, відштовхнувши Субіна від Чонгука і сів на ліжко біля омеги. — Лялечка, збирай речі, — прошепотів м'ятний прямо в вушко омеги. Чонгук зрозумів, що опори марні, підвівся з ліжка. — Давай тільки швидко, а то мене друг в машині чекає, — підганяв Чонгука Юнгі.

Омега дістав свою стару сумку, в якої вже порвалася ручка, і почав складати свої речі. Одяг Чонгуку купляв тато, але після того, як Хьону втік, омезі нічого не купляли. Весь його одяг був маленьким на омегу і старим. Чонгук дуже беріг свій одяг, бо новий йому ніхто не купляв. Речі були завжди чистими і акуратно складені на поличці. Але час брав своє, речі псувалися, рвалися, а омега їх зшивав. З часом на такій одежі збиралось багато латок.

— І це твої речі? Їм місце на смітнику, — сказав Юнгі, вивертаючи сумку, в яку омега складав одяг. М'ятний взяв одну з кофтинок Чонгука. — Це ж маленьке на тебе, — приклав кофту до омеги. Вона була дуже маленькою, рукава були на сантиметрів 5 короче рук омеги.

— Іншого одягу в мене немає, — Чонгук пожав плечами.

— Так, ти все це не береш. Завтра я куплю тобі новий одяг, — Юнгі подивився на Чонгука, той відпустив голову.

— Дякую, але не потрібно, — Чонгук почервонів. Для нього ще ніколи не робили подарунки.


— Потрібно, ти тепер мій, — омега, ще більше збентежився.

— Добре, а можна я візьму ці два светра, вони дорогі мені, — Чонгук показав на пару в'язаних светрів.

— Звичайно, а чим же вони такі дорогі тобі? — спитав Шуга.

— Цей, — Чонгук вказав на фіолетовий. — Мені зв'язав мій батько, а цей, — Чонгук показав на синенький. — Я зв'язав, мене тато навчив.

— Ви скоро там?! — вірвався в розмову Субін.

— Так, вже йдемо, — відповів Юнгі.

Хлопці вже взувались. Омега потягнувся за своєю курточкою, так як на вулиці зима.
— А ти не змерзнеш? Це легка вітровка, а на вулиці холодно, — розхвилювався Шуга. А Чонгуку приємно, що хтось про нього піклується

— Ні, не зме... — Чонгук не встиг договорити, його перебив м'ятний.

— На, одягни, — Юнги протягнув омезі своє пальто. Чонгуку було дуже приємно. Він відчув щось рідне в цьому альфі. В знак подяки, омега обвив своїми тоненькими ручками торс альфи, а Шуга у відповідь поклав свої руки на талію Чонгуку.

— Я бачу, ти не дуже засмучений через те, що я продав тебе в бордель, повіє! — рикнув батько омеги.

— В бордель? — Чонгук відпрянув від Юнгі. З очей омеги полились сльози.


— Ти плачеш? Не плач, я тебе не ображу, обіцяю, — Мін спробував обійняти омегу, але він не дався. — Ти ще маленький, я тебе не ображу, — чомусь Чонгук повірив Юнгі.

Вони вийшли з квартири батька. Чонгук жив на 9-ому поверсі. Ліфт зламаний, тому їм доведеться спуститись пішки.

— Що тепер зі мною буде? — Чонгук першим перервав тишу.

— Я думав, що ти доросліший. Поки не знаю, — Шуга поглянув на свій наручний годинник. — Блять, мене зараз Техьон вб'є ! — крикнув альфа.

— Хто такий Техьон? —омезі сподобалось це ім'я

— Це мій друг, який чекає в машині. Він вже годину чекає... — каже Шуга. Вони вже вийшли з дому і попрямували в машину альфи.

— Тобі не холодно? — Чонгук згадав, що Мін дав йому свою куртку, а сам йде в толстовці.

— Ні, я ж альфа, — посміхнувся. — Ось, дивись, це - Техьон, — Юнгі вказав на хлопця, який ходив біля дуже дорогої машини вишневого кольору.

— А-а-а, зрозуміло.

Хлопці підійшли до машини.

— Воу, що це за краля? — Техьон підійшов ближче до Чонгука і подивився на нього оцінюючим поглядом.

— Йому шістнадцять, не лізь до дитини, — Шуга відпихнув друга від омеги.

— Тобі справді шістнадцять? — спитав Техьон, вигнувши брову. Чонгук, коротко кивнув.

— Мені через тиждень сімнадцять, — Чонгук мило посміхнувся.

— Сідай, — Мін відчинив задні двері машини.

— Добре, — Чонгук слухняно сів. Біля нього помістився Техьон.

Поки вони їхали, в машині стояла гробова тиша. Вона дуже тиснула на Чонгука, і він вирішив щось спитати, лише б перервати тишу.

— А у вас є омеги? — Гуккі спитав перше, що прийшло на розум.

— У мене немає, а у нього, — Техьон вказав на Юнгі. — Є, — Техьон засміявся.

— Яка омега в мене є? — обурився Мін.

— Чимін, хьон, визнай, ти закохався в цього омегу по самі вуха, — Техьон посміхнувся.

— Чимін просто моя особиста повія, — Мін стиснув кермо машини.

— Хьон, просто признай, що він розтопив твоє крижане серце, снігова королево, — Техьон вже в весь голос сміявся.


— Так, закрили тему. Чонгук, розкажи що-небудь про себе, — Юнгі вирішив направити розмову в інше русло.

— Мені немає чого розказувати, — омега пожав плечами.

— Який в тебе запах? — спитав Техьон.


— Шоколад, але він дуже слабкий, — Чонгук подивився Техьону в очі. Альфа приблизився до омеги, відтягнув комір пальто і закопався носом в шийку омеги, принюхуючись. — Що ти робиш? — спитав Чонгук. Йому сподобались дії альфи, Техьон лоскотав шию своїм носом, омега почав тихо сміятись.

— Обнюхую тебе, — сказав Те, трохи відсторонившись. — В тебе дійсно дуже слабкий запах. Ти що, блокатори приймав?! — альфа почав закипати від злості. Йому подобався Чонгук, а той зіпсував свій природній запах блокаторами.

— Ні, я ніяких блокаторів не пив. Коли мені було 13, в мене почалась тічка. У цей день мене сильно побив батько. Я навіть свідомість втратив. Він бив мене, по чому попадав і багато ударів було в живіт. Після того випадку в мене більше не було тічок.

— У сенсі?! Тебе бив батько?! А в тебе з'явиться тічка коли-небудь?! — Техьон уже уявив, як буде проводити тічку Чонгука і свій гон з цим омегою, а в Чонгука, виявляється, не буде тічки.

— Лікарі кажуть, що вона може з'явитися, тільки якщо поруч буде істинний, — Чонгук помутнішав. Він згадав, що не зберіг свою цноту для істинного.

— Ясно, — сказав Те.

Ще хвилин 15 вони їхали в тиші. Омега навіть встиг заснути на плечі в Техьона. Альфа всю дорогу боявся ворохнутись, щоб не збудити омежку.

— Ми приїхали, - сказав Мін, паркуючи машину.

— Маленький, вставай, — Те спробував ніжно розбудити омегу. Але ось Чонгук ніяк не прокидався. Техьон встиг відмітити, що Гук дуже гарний і милий, коли спить. У омежки так мило дригались вії, а губи так манили. Те дуже хотів спробувати їх на смак. Чонгук уві сні обливав свої губки. Це зірвало альфі дах і він впився в губи омеги. Гуккі відчув щось мокре і м'яке в себе на губах і, розпахнув очі, почав відповідати на поцілунок. Техьон різко відпрянув.

— Пробач, — альфа ніяково посміхнувся і почухав потилицю.

- Не вибачайся, мені сподобалося, - Чонгук підморгну альфі. Техьон в шоці. Він думав, що омега дасть йому по морді за те, що поцілував. Він очікував будь-якої реакції, але не такої.

— Ей ви, голубки, виходити збираєтесь? — спитав Шуга. Парочка вийшла з машини. Техьон взяв руку Чонгука, але той її витягнув. Альфа з нерозумінням витріщився на омегу.

— Ти чого?! - Техьон взагалі нічого не зрозумів. То Чонгук каже, що йому сподобався поцілунок і підморгує йому, то не хоче йти за ручку з альфою...

— Я тепер повія, якщо в борделі, — Чонгук знизав плечима.

— Не кажи так про себе, ти не хвойда, ти не такий, як вони... — Альфа пустив голову.

— Звідки тобі знати, який я? Куди мені йти? — спитав Гук.

— Ми чекаємо на Юнгі, він ставить машину в гараж, — відповів Те. Альфі сумно. Його щойно відшили. Чонгук помітив, що альфа помутнішав. Омега підійшов ближче до Те і взяв його руку в свою.

Техьон відчув, як щось маленьке і тепле торкнулося його руки. Він подивився вниз і побачив маленьку ручку, в якій його міцна, велика, рука альфи. Те посміхнувся своєю квадратною посмішкою і потягнувся за поцілунком, але його перебив Шуга.

— Боже, я залишив вас на 5 хвилин, а ви вже знову смокчетесь, в машині не насмоктались?! — хоча Мін і говорив грубо, але насправді він розчулювався від цієї картини. З першого погляду Шуга  холодний, але в душі він теплий, як кошеня, але Юнгі надає перевагу бути холодним холостяком. Чимін же почав перетворювати Міна з крижини в м'якого котика.

— Хьон, чому ти такий грубий? Сам же смокчешся з Чиміном, — Техьон м'яко посміхнувся, обіймаючи Чонгука за талію.


— Нічого я з ним не смокчусь! Ходімо, — Шуга йшов попереду, а парочка позаду.

Вони зайшли в п'ятиповерхову будівлю, там було тепло і Чонгук віддав пальто його володарю, подякувавши Міну. Юнгі повів їх в його з Техьоном кімнату. Техьон кожну ніч ночував в борделі з омегами, хоча в нього є свій двоповерховий дім і компанія. Зараз Техьон взяв собі 2 місяці відпустки, бо дуже змучився, та й новорічні свята скоро. Хлопці зайшли в кімнату альф для того, щоб перевдягтись, тому що в борделі дуже спекотно. В светрі і штанах можна зваритися, тому альфи переодягаються в футболки і шорти.

— А де я буду жити? — спитав Чонгук, щурячись, тому що альфи переодягаються.

— Хочеш, будеш жити разом зі мною? — Техьон грає бровами.

— Техьон! Чонгук, ти будеш жити з іншими омегами, — Мін перевдягнувся і готовий йти показувати омезі кімнату. — Я його проведу, а ти сиди тут.

— Ні, мені цікаво дізнатись , куди ти його поселиш, раптом знадобиться, — Те знову грає бровами.

— Ти некерований, — Мін м'яко посміхнувся.

Перевдягнувшись, вони вийшли з кімнати. Техьон взяв за руку Чонгука. Мін повів на четвертий поверх. Коли вони проходили, Техьон шепотів на вушко Чонгуку всілякі ніжності. Омежка муркотів як котик. Як раптом Те сильно заїхав ліктем йому під ребра. Омега крикнув від болю.

— Пробач, пробач. Я не розрахував силу, — Техьон прийнявся обіймати омегу. — Ось, бачиш того омегу? — Техьон показав на омегу, який ходив по коридору. — Це той Чимиін, який охомутав нашу снігову королеву Юнгі, — Техьон сказав це голосно, щоб Мін чув. Шуга різко розвернувся.


— Де ви там?! Я вас чекаю, — Шуга почекав парочку –  тепер вони йдуть разом. Міна зачепили слова друга. Він хотів залишатися холодним холостяком, а Чимін, здається, почав прогрівати його крижане серце...