Пожильці на Ґримо, 12

Розділ 5

Наступного дня Герміона з легким похміллям сиділа на роботі (а от це було нелегко), практично потонувши під стосами паперів. Щось у лісі здохло, бо глибини Міністерства неочікувано виплюнули з себе її проєкт мережі бібліотек для маґлонароджених дітей для доопрацювання. Герміона переглядала численні зауваги, паралельно обурюючись, з якого це дива кошторис теж має представити вона, а довкола ще й вилися записки від Луни. Лавґуд негайно, терміново, просто цієї миті потребувала взяти коментар у пана Блека. «Я маю опублікувати щось від нього першою!» — невідступно вимагала Луна. Чим далі, тим зубатішою акулою пера вона стає. Герміона буквально відчувала, що їй от-от дистанційно голову відкусять.

Інші журналісти теж не особливо церемонилися — їхні нахабні цидулки хіба що в носа Герміоні не встромлялися у спробах бути поміченими. Вона відмахнулася від чергової крилатої записки і застогнала, потерши очі руками. Якого троля вони всі пишуть щодо Блека їй?!

— Ку-ку, — над її столом виріс Гаррі.

Герміона аж здивувалася, що йому вдалося підкрастися до неї непоміченим — зазвичай її колеги починали млосно зітхати, щойно він поткнеться до їхнього відділу.

— Як там Блек, живий-здоровий?

— І ти туди ж, — буркнула Герміона і на здивовано підняту брову Поттера додала: — Бачиш ці невинно вбиті записки? Всі про Блека.

— А чому вони всі у тебе? — як на аврора, Гаррі іноді тупив.

— Я їх стирила, бо в глибині душі завжди хотіла бути секретаркою чистокровця.

Гаррі лише всміхнувся.

— Десь там має бути записка від мене, тепер ясно, чого ти досі не відповіла.

— Про Блека? — Герміона мимохідь поворушила стос папірців, наче отак відразу знайде потрібний.

— Взагалі-то ні, — Гаррі сперся руками на її стіл. — Хотіли кудись витягнути тебе у суботу на честь твоєї днюхи.

Герміона мимоволі застукала п'яткою по підлозі.

— «Хотіли» — це... — почала вона.

— Припини, — закотив очі Гаррі. — Джіні тебе не ненавидить. І Рона там не буде.

Герміона не стала озвучувати, що Гаррі в питаннях стосунків нічого не тямить. Хіба ж не він цілий рік з'ясовував для себе, що Джіні йому подобається?