Пожильці на Ґримо, 12

Розділ 8

Отже, Реґулус Блек читав «Гордість та упередження». І навіть зацінив. Ну, принаймні схвально відгукнувся: «Це дуже талановито — зробити з буденного життя цікаву історію».

Ця обставина все ще бентежила Герміону, коли вона йшла на перші оглядини хати в оренду. Дорогою до перекошеної п'ятиповерхівки в кінці алеї Ноктерн вона не випускала з руки чарівної палички, а Асторія — її саму. Герміона взяла Ґрінґрас з собою для моральної підтримки, але поки що було неочевидно, хто кого підтримує.

— А! — почулося ззаду і Асторія смикнула її за руку так, що Герміона мало не полетіла дерев'яними сходами вниз.

Нога Ґрінґрас провалилася на прогнилій сходинці.

— Мерлінове гузно, Герм, давай ти просто житимеш у мене скільки треба? — сказала Асторія, паралельно намагаючись висмикнути ногу з дірки.

— Не підвернула? — занепокоїлася Герміона.

Асторія нарешті вивільнилася з пастки й відхилилася на стіну.

— Наче нормально, — пробурмотіла вона й зітхнула. — Може, не будемо йти далі? Це вже жирний мінус, тобі не здається?

Герміона поглянула на дірку в сходинці, тоді зиркнула у вузенький проліт. Згори сіялося непевне світло.

— Або ти плануєш збити з них ціну в половину за те, що залітатимеш до хати на мітлі крізь вікно? — припустила Асторія, коли Герміона почалапала далі.

Тепер оглядини квартири здавалися їй маячнею, однак в неї не було плану А, Б і В щодо житла і це змушувало її діяти безголово. «Кажуть, тарган без голови бігає ще хвилин десять», — подумала вона й придивилася до стін у пошуках подібного мешканця (це вже був би однозначний червоний прапорець). Та на жаль, на сходах не зустрілося жодної комахи, тож Герміона й Асторія дісталися мети: квартирки номер 45 на останньому поверсі.

Квартирка — це було недостатньо маленьке слово для цього лігва. Можливо, їй більше підійшло б «квартируньця». Квартирнятко? Квартирунюнька? У мікроскопічному коридорчику дівчат практично затиснув у глухий кут велетенський капелюх власниці.

— Ну це, звісно, помешкання для одної людини, — оголосила пані, загрожуючи очам Герміони то крисами, то пером капелюха.

— Вона шукає тільки для себе, — поспішила запевнити Асторія. Ґрінґрас скоцюрбилася, намагаючись нічого не торкнутися, і всім виглядом показувала тривогу панянки з вищого кола.