В двух метрах від обриву.

Я залишився сам?..

Йшов теплий весінній день , Фелікс йшов з університету розглядаючі красиві краєвиди квітучого Сеулу.
За кілька хвилин Фелікса телефонує незнайомий номер:

- ало доброго дня ви Лі Фелікс? Строго промовив голос з слухавки.
-доброго дня , так це я , щось трапилось? Тремтливим голосом відповів Лікс.
-так ми телефонуємо вам з лікарні ваш батько був смертельно хворий..певно він вам не сказав цього .. він помер сьогодні. Промовив лікар

На кілька секунд Фелікс затих та не повірив в це. Батько був його останньою рідною людиною , Лікс дуже любив його. Хлопець скинув слухавку і побіжав до лікарні весь в сльозах, його ноги тремтіли та ставали ватними, у нього не було сили більше біжати. Фелікс з розбитим коліном та подертою рукою добіжав до лікарні, щоб лікарі все розповіли йому.
Після розмови з працівниками Лікс в сльозах вирішив все розказати свому найкращому другу Мінхо. Прийшовши до нього у гуртожиток Лікс смутно подивився на шатена та ще більше заплакав.

-еееейй Лі , що трапилось? Тривожно запитав Мінхо взявши хлопця за плечі.
-мій тато..він.. помер..сьогодні. Тремтливим голосом відповів Лі.
Мінхо знав Лікса як свої 5 пальців. Він запропонував пожити йому у Мінхо, щоб Ліксу не було самотньо.

-дякую тобі Мінхо..чим мені відплатити тобі за це? Запитав Лікс дивлячись у підлогу.
-ти що Лікс , не треба мені нічого , мені головне , щоб з тобою все було гаразд.. оу звідки у тебе такі рани.. де ти так? Відповів Мінхо дивлячись у вічі Лікса.
-а я впав просто не звертай уваги.. Відповів Лі відвівши погляд у сторону.
Мінхо повів Фелікса обробити рани та пов'язати бинти. Після процедури Ліно накормив Фелікса і дав йому свій одяг , щоб тому було у чому ходити.

На наступний день.
Мінхо приготував сніданок для нього і Лікса , вони поїли та зібрались у університет. На вулиці було тепло, гріло сонце, розквітала сакура. На лиці Фелікса сяяло ластовиння яке прикрашало його миле личко ще більше.

Почалась пара вчитель оголосив , що у нас новий одногогрупник.
-знайомтесь це Хван Хьонджин. Хлопець був одягнений у широкі чорні джинси, світло сіре худі та білі кросівки.
Хьонджин не відривав погляду від Лікса який також дивився на нього, а коли Джинн-і сів біля нього Лікс широко посміхнувся Хьонджину.
Хьонджин протягнув руку Ліксу і сказав своє ім'я

-привіт я Хьонджин буду радий знайомству. Ласкаво промовив Хьонджин.
-привіт я Фелікс взаємно.) Лікс посміхнувся Хьонджину коли той не зривав з нього погляду.
Після пари Лікс показав університет Хьонджину , і сказав що його кімната в гуртожитку вільна і він може жити разом з Ліксом.

Після пар Мінхо, Хьонджин і Фелікс разом йшли відпочивати , вони придбали собі морозиво так як на вулиці було спекотно. Фелікс досі не міг забути вчорашнього, але з появою Хьонджина і Мінхо йому було легше.
Хлопці дійшли до гуртожитку і Фелікс сказав Мінхо , що Джинн-і буде жити разом з ним.

Настав вечір Фелікс вирішив розповісти Хьонджину про вчорашнє. Коли брюнет вийшов з ванни Ліксі почав розповідати йому це в той час коли Хьонджин уважно слухав його він сів ближче до Лікса він не зміг стримати сліз і знову заплакав. Хьонджин ніжно обійняв Фелікса і сказав:

-Ліксі я тебе дуже добре розумію..я буду з тобою мені дуже шкода тебе , я буду біля тебе завжди.
Після цих слів Джинн-і витер сльози Фелікса і знову крепко обійняв його , Коли Хьонджин хотів його відпустити Лікс рванувся до нього щоб ще відчути це тепло. Тоді в серці блондина спалахнуло щось , він відчув , що любить Хьонджина хоча знає його так мало..
Джинні посміхнувся і відповів на обійми Лікса крепко обійнявши його.

Було вже пізно Лікс заснув , на його обличчі відбивало світло місяцю. Хьонджин побачивши цю красу сфотографував сплячого Лікса і поставив цю фотографію на шпалери телефону  він довго дивився на це чудо і невдовзі заснув сам.