В двух метрах від обриву.

Гіркі сльози Хьонджина

Хьонджин безжалісно порізав горло Хана , але коли той хотів зробити наступний поріз , хлопець вирвався від брюнета і втік, а Хьонджин безпощадно поглянув на нього і пішов додому.

//Через 3 години//

-Доброго вечору Хване Хьонджине , стан Фелікса погіршився , із-за великих поранень. Тяжко вдихаючи промовив лікар у слухавку.
-Що? Погіршився? Не осознаючи цього факту брюнет перепитує лікаря.
-Так , постараємось спасти його як найшвидше, і сразу зателефонуємо вам. Після цих слів лікар поклав слухавку і продовжив роботу , а Хьонджин сидів на краю ліжка і на його очах з'являлися прозорі та гіркі сльози у яких була надія і страх хлопця.

//На наступний ранок//
Хьонджин вирішив провідати Лікса, він придбав йому фруктів і на невеликому шматку паперу намалював його , а знизу написав
«Ліксі, я сумую за тобою видужуй скоріше!
чекаю тебе з нетерпінням , кохаю тебе!»
                                                            Твій Хьонджин.❤️
Хлопець ввійшовши до палати побачив Лікса який лежав у комі, він обережно сів біля нього і лагідно взяв його руку , брюнет довго дивився на нього , а з його чорних очей лились сльози.
До палати зайшла медсестра , і сказала , що час вийшов  тоді брюнет поклав гостинці і пішов проводжаючи його сумним поглядом.

//через кілька днів//
Хьонджину вдалося заблокувати всі платіжні карти Хана.
-я надіюсь вже це зупинить його.-в думках промовив брюнет. А за мить йому задзвонив телефон, голос чоловіка був тяжким , але за хвильку прозвучало наступне:
-доброго дня, ми маємо погану новину , Лі себе дуже погано почуває , думаємо скоро він відійде на потойбічний світ через велику втрату крові, ви можете приїхати попрощатись з ним. Після цих слів Хьонджин втратив дар речі і відразу вилетів з дому і поїхав до коханого.

За 5 хвилин Хьонджин був на місці, він взяв ледве теплу руку Лікса і по його очам потікли гіркі сльози які текли швидше любої гірської річки.
Лі з останніх сил промовив йому: «Хван...дякую , що ти був зі мною , я люб..» Не договоривши останніх слів пульс Лі впав на цифру нуль.
-ні, ні, ні..Ліксі милий скажи що це сон. Плачучи на колінах Хьон тихо промовив.

***
Минуло 15 років Хан давно не з'являвся , що хоч якось радувало Хьона, але він так і не помстився за коханого.
На вулиці йшов сніг, початок січня, Хьонджин сидів навпочіпки напроти кам'яної плити з іменем «Йонбок.»

-Мій дорогий Ліксі пробач мене що так довго не приходив до тебе , спочатку боліло дуже , а потім почало відпускати за цей час я світ встиг подивитись , їздив до Австралії там бачив твого дядька Чана, було весело, чорт забирай я так скучив за тобою , Лі ти був найкращим у моєму житті , ти і досі сидиш у моєму серці, ох я знову заплакав , я пообіцяв собі більше не робити цього , але це занадто важко , пробач мене Лі , що не зміг тебе захистити , я винен у всьому , я тебе дуже сильно кохаю. Хван протер плиту від опавшого снігу і поклав туди записку.
-пам'ятаєш це? Я досі бережу її , ех милий Лікс я так хочу повернути час назад , і знову побачити твою посмішку, думаю тобі буде больно від цього, але після твоєї смерті про Мінхо ні духу ні слуху не залишилося, я гадки не маю куди він пропав..може йому це досі болить.
-повторюсь ще раз милий, ти найкращий. Закінчив говорити Хван , стряхнувся від снігу і пішов далі у майбутнє.
Це були останні два метри до обриву Лікса.