Демони серед нас

3. Химерний предмет

Рубена почувши слова друга радісно відкрив рюкзак та почав виймати напої. Їх було досить багато, і як вони не стукали під час дороги? Дивувалися всі.
- Таак, одне вино, пиво і слабоалкоголки- підраховував хлопець напої - Я буду градус зменшувати тому почнемо з першого, ну, що? Розбирайте.

Підлітки які вже зачекалися почали брати напої, Деймон також взяв коктейль в баночці хоча з лицем вбивці до сих пір дивися на Рубена.

- Секс на пляжі? Серйозно? - засміявся хлопець дивлячись на етикетку коктеля в руках Деймона.
- Да пішов ти, нормальний напій, сам приніс алкоголь тепер ще й обурюється.
- Та дійсно, це мій любимий смак, чого ти до Деймона пристав? - подивилась Бейлі на Рубена
- Ну, а я про, що? Це зазвичай дівчата п'ють.
- Ти сексист? - з гнівом в очах сказала Хлоя
- Та ні..
- Ну от і відстань від хлопця - встряла в розмову Індра

- Таак заспокойтесь, давайте про шось інше говорити. Наприклад ви пам'ятаєте як...

Далі вони розмовляли на різні теми : згадували набридлих вчительок, те як вони їх пранкували (коли це було популярно в інтернеті), те як Рубен перед їх знайомством майже встиг повіситись, роздивлялись його шрам на шиї, потім політика, економіка і інше.

В якийсь момент всі вже випили стільки, що хтось запропонував...
- А давайте в бутилочку?
- Опаа, я за - підскочила Бейлі
Інші підхопили і одному Деймону не сподобалась ідея але робити було нічого тому чому ні?
- Я запропонувала, я тоді перша - запатякала Індра
- От куриця - шептнула на вухо Бейлі до Рубена.
Він кивнув і передразнив її вигляд обличчя. Дівчина засміялась. У кімнаті всі собі розмовляли тому не придали цьому значення.
Індра крутанула і пляшка показала на Деймона.
Він був розслаблений через вплив алкоголю але очі його метали вогні. Цього помітили лише одиниці, бо хлопець пожав плечима та легенько чмокнув дівчину в губи, їй цього здалось мало але вона промовчала.

Потім інші крутили по черзі. Смішно було дивитись на деякі пари. І ось Рубен рухнув пляшку, кінчик зупинився біля Бейлі.

Хлопець усміхнувся побачивши хто йому випав, потім глянув на Деймона і нарешті на свою спутницю.

І ніжно впився їй в губи, поцілунок був довгий та наповненим емоцій, це напевно найкраще, що було цієї ночі. Вони й далі б там стояли червоні як помідори, якби Деймон не сказав.
- Ми випили, випили, пограли, пограли - констатуючим голосом промовляв хлопець - ну то все, ідемо далі дивитись замок.

- Так так, пішли - голос Бейлі дрогнув у тишині.
- Ой та ні, я ще залишусь - відмовлявся хлопець - ми ще не все випили.
- Я теж. - як стрілу вистрелила сказала Індра.
- Я напевно піду погуляю по замку, мені вже напевно досить. - замялась Ненні
- Я тоді з тобою Нен - обійняв дівчину Рой
- Я залишусь, я ще не розповіла багато історій! - більше викрикнула ніж сказала Хлоя
- Раз тут мій кращий друг і подруга, я теж залишусь - дивилась в очі Деймона з вибаченнями в своїх очах Бейлі.

Деймон же подивився на це і відвернувся.
- Тоді я сам прогуляюсь тут. Пошукаю бібліотеку. - виходячи з кімнати сказав хлопець.

За ним вишла Ненні ніжно обіймаючись з Роєм.

Двері зачинились і Хлоя почала розповідати якусь історію з життя.
- Діло було так...

***

Ходячи по замку важко було не помітити різні дивні ієрогліфи. Мала кількість світла робила це місце ще загадковіше ніж з початку.

Хлопець все йшов і йшов по коридору. Масштаб замку захоплював. І коли Деймон вже думав повертатись, почув шепіт, який йшов з дверей в кінці коридору.

- Іди сюди... - тихий жіночий голос більше був схожий на шипіння змії. Асоціація йому не сподобалась. Змія - це завжди щось підступне, що хоче обманути людину. Але його ноги вже вели до дверей.

Двері зі скрипом відчинилися. Це було саме те, що збирався пошукати хлопець - бібліотека. Це був просто відмазка від друзів, але зараз стало цікаво, що то було?

Бібліотека темна з готичним стилем полиць і різними статуетками та артефактами. Книги там старі, деякі вже майже розсипаються - що дивно адже сам замок виглядає повністю новим та чистим, тут це не так. Але дещо все здивувало хлопця, чому на столі стояла одна книга, на вигляд ніби єдина в цій бібліотеці нова.

Він завмер коли знову пролунав шепіт.
- Іди... сюди... - невелика пауза - Деймон...
- Що тут в біса робиться?!  - закричав той.
- Іди...

І він підійшов. Дуже обережно, ніби від кожного його кроку цей замок згорить дотла.

- Тут якась колонка? Ну не може ж це бути з книги?... - секунда роздумів - Чи може?... - остання фраза була сказана з величезним жахом в голосі.

Він ніжно торкнувся і став розглядати книгу. На ній був якийсь дивний знак, щось схоже на пентограму, а на ній... змія.

- Значить був правий... навіть кумедно. Наче в дешевому хоррорі.

Хлопець відкрив книгу. Дуже повільно і навіть з невеликою частинкою страху. 

- Дійсно кумедно... - відповів голос.

Деймон трохи помилився це говорила не книга, цей голос був повсюди і його не було ніде. Цікаво.