Напиши своє ім'я на зап'ястку

Це мій дивний соулмейт

— Джисон, трясця твоїй матері!!! Я тебе зараз придушу! — репетував Чанбін на всю квартиру під акомпанемент гучного сміху Хана. — Ану йди сюди, засранець!

Бан Чан, який уже давно прокинувся і готував їм сніданок на кухні, здригнувся від раптового шуму і обернувся на звук. "А ось і "розрядка" від Джисона" — подумав Кріс, хмикнувши. За кілька секунд ці двоє залетіли на кухню, ніби діти ганяючи навколо столу, через що Крістофер посміхнувся і похитав головою. Після довгого часу життя з ними під одним дахом його вже нічого не дивувало. Чанбін ганявся за Ханом, який реготав, як божевільний, демонструючи рівний ряд зубів.

Зрештою Чанбін таки спіймав жартівника за комір і дав найпотужнішого підсрачника, на якого був здатний, від чого Джисон завив крізь сміх, потираючи свою п'яту точку. Тим часом Чан спокійно поставив тарілки з їжею на стіл і подивився на друзів.

— Що у вас трапилося? — як ні в чому не бувало спитав він.

— Катастрофа! — продовжував кричати Чанбін. — Джисона стратити за таке треба!

— Та яка там катастрофа? Я ж пожартував! — озвався Хан. — Чому одразу стратити?!

— Хрінові в тебе жартики, придурок! — Бін ввалив молодшому потиличник.

— Мені хтось пояснить, що відбувається? — знову втрутився Кріс, вдаючи, що навіть не здогадується про вихідку наймолодшого з них.

— Що відбувається? А от! — продовжував кричати Со.

Чанбін протягнув старшому руку, демонструючи малюнок на ній, зроблений Джисоном минулої ночі. На білій шкірі красувалося зображення чоловічого статевого органу у всій красі. Чан пирснув зі сміху, прикривши рота рукою, а Джисон знову розреготався, отримавши удар ліктем у бік.

— Та годі мене бити! — насупив брови Джи. — Я настрій тобі підняти хотів!

— Чудово ти мені настрій підняв!

— Ні, ну… — Чан ледве стримувався, щоб не засміятися, як Хан. — А раптом твій соулмейт подумає, що в тебе такий самий… Потужний… І… Великий…

Тепер сміялися двоє. Джисон задихався від сміху, стукаючи долонею по поверхні столу, а Крістофер реготав, все ще прикриваючи рота рукою. А ось декому смішно не було взагалі. Чанбін, здавалося, розлютився ще більше, почервонівши від злості, а в голові було бажання вбивати.