Твої/мої таємниці або Те що зробило тебе щасливим

2

Кожен з нас рано чи пізно починає задумовуватись над своїм призначенням у цьому світі. Для когось це бути вихователем для дітей і робити життя малюків краще, для когось бути ветеринаром і рятувати тварин, хтось бачить себе президентом країни і готовий витрачати дні, тижні, місяці на покращення країни, хтось може бути звичайним коміком, але тим самим піднімати людям настрій та бачити своє призначення тут. І це вибір кожного. І його не можна засуджувати.

Маленький Спартак мріяв стати лікарем. Допомагати людям завжди було чимось приємним для хлопчика, тому той завжди казав матері, що своє майбутнє пов’яже з цією професією. Мама на це тільки посміхалась і кивала головою, радіючи що її син присвятить себе корисній справі,яка буде робити його щасливим, а людей навколо здоровішими.

Часи йдуть. І от Суббота Спартак Олександрович сидить у своєму кабінеті, йому 31 рік, він допомагає людям. Допомагає людям покінчити зі своїми стражданнями. І це робить його щасливим?

Щастя. Дивно бачити щастя в блідих людях, пустих очах, згорбленій спині та тихій розмові. Але Спартак його тут і не бачив. Тут він для себе отримував задоволення. Задоволення від того, що він може впевнити людину в тому, що її призначення немає і вона немає жодного сенсу для існування. І люди слухають. Очі стають прозорим склом, бліда шкіра стає білою, постава вже нагадує ембріона або ж шахового коня, а тиха розмова перетікає у мовчання. Спартак отримує від цього задоволення. Йому подобається мати такий вплив на людей. Його це задовольняє.

Щастя. Незрозумілий для психотерапевта термін почав пояснюватись близько року тому, після того як Суббота вирішив поїхати на навчання у інше місто. Поїхав за знаннями,а отримав кудрявого товариша, який дивився своїми зеленими очима на нього так, наче Спартак був новою лялькою барбі для маленької дівчинки. З таким захопленням на нього не дивився так ніхто і ніколи. Але Женя подивився. І льодяна глиба всередині почала танути.

Нова залежність. Щастя. Те, що може дати тільки одна людина. Тільки одна людина заради якої Суббота готовий був посміхатись. Заради якої можна приїхати на інший кінець світу просто щоб спитати ‘ Як ти?’. Заради якої можна було звикнути до тактильності. Заради якої хотілось робити те, чого заради себе не зробиш. Нездорова залежність. Нездорова залежність тільки для нього. Тільки його. І більше нічия.