Кришталеве серце

Part 2

Глава 2.

Рамо

Під'їжджаючи до особняка Вінтурі, я взяв коробку з каблучкою,яку мені передала мати. Коли я дізнався що маленька Дав стане моєю,я розлютився,я не планую одружуватись взагалі,навіщо мені жінка коли в моєму доступі є усе і вся? Я тут їб*аний король,але нажаль мій татко вирішив інакше,тому я зараз тут,виходжу з машини та йду до дверей особняку.

***

-Рамо!
Каже мама.
-Поводь себе нормально,прошу тебе,вона ще зовсім дитина,вона дізналась про це тільки сьогодні вранці.

Ніби я дізнався це п'ять років тому.

-Звичайно мам,хіба я можу образити свою маленьку наречену?

Мама підібрала губи і подивилася на мене своїми ніжними,блакитними очима,єдиним що мені дісталося від неї. Вона була мініатюрною жінкою з рудуватим волоссям,але завжди трималася так,ніби була королевою. Що тільки не робив мій батько,вона терпіла усе і ніколи не показувала своєї слабкості на людях.
Мій батько був жорстоким,від нього віяло страхом,як і має віяти від Боса мафії,з дитинства я хотів бути схожим на нього,проте.... я став гіршим.Мій зріст близько 1.96см.,моє волосся чорне як крило ворона,моє тіло як у Аполона,ну так кажуть усі дівчата які були піді мною й не тільки. Я люблю вбивати і дивитися,як люди благають припинити усе це,мене це забавляє,страх,біль,я цим харчуюсь.

Постукавши в двері,переді мною з'явилась мила жінка з русявим волоссям та блакитними очима,це була Софія Вінтурі,матір Карла та Давіанни,дружина Паоло,консільєрі мого батька.

-Доброго ранку,прошу заходьте!

Ми зайшли в просторий коридор,який виходив в ще більший,там стояли інші члени родини Вінтурі.

-Бос!
Привітався Паоло з батьком.

-Паоло,друже,як ти?
Відповів батько.

-Все добре,поки в Сім'ї справи йдуть добре,доти і в мене все гаразд,Давіде.

Я дивився на дівчину,вона була схожа на свою матір,світле волосся,великі блакитні очі,вона була схожа на їб*аного ангела.Вона дивилася як її мама та моя обмінюються люб'язностями.Ха,як я дійшов до того,що тепер маю власного ангела? Як то кажуть,усе найкраще для кращого,ким я і являюсь.

-Моя майбутня невістка,підійди до мене!
Сказала мама.

Дівчина напружилися ще більше,але підійшла і привіталася з моєю мамою. Я був впевнений,що Давіанна їй сподобалась,вона була милою,гріховно красивою, та найголовніше вона не була однією з тих шльондр з якими я час від часу проводив своє дозвілля.

-Давіде,нехай діти поговорять між собою в якійсь кімнаті,а ми підемо в мій кабінет і поговоримо.
Сказав Паоло.

-Так,ходімо вип'ємо віскі та поговоримо,друже.Маріна,пішли!
Мама взяла батька під руку,та попрямувала прямо по коридору в кабінет консильєрі.

-Давіанна,ваш батько сказав відвести вас в бібліотеку.
Сказала якась робітниця.

-Дякую,я сама його проведу.
Її голос був як мед.Вона подивилась на мене і вказала йти за нею.

Зайшовши в бібліотеку,я дістав каблучку з великим діамантом і підійшов до неї.

-Дай свою руку!
Я побачив,як вона затремтіла,але все ж таки протягнула руку.Каблучка підійшла,але в її очах я не побачив радості,інші дівчата з Сім'ї готові вбити заради того,щоб вийти за мене,в її очах я бачив сум та ненависть.

-Ем...Дякую...напевно.

-Ніколи не знімай її,тепер ти належиш мені,ти моя Давіанна,хочеш ти цього чи ні!
Блять,вона виглядала так,ніби їй щойно вирвали серце.

-Добре.
Тихо мовила вона.

-Ти цього не хочеш!

-Ні.

Мені потрібно буде виймати з неї слова?

-Мені всього п'ятнадцять,а я вже заручена,я цього не хочу.

-Ти живеш в світі гріха дівчинко,тут не дивляться на те що ти хочеш,від сьогодні ти належиш мені,якщо хтось торкнеться тебе,я замучу його до смерті,якщо це буде зроблено за твоїм бажанням,я закатую його перед тобою,затям це!
А тепер пішли,візьми мене за руку!

Вона взялась за руку з таким лицем,ніби я був чудовиськом,хоча,я ним і був.