Хаммерфел. Тінь забутого звіра

{13.Могутність}

Тайрон: думаю що пізніше все буде краще, ти не будеш одна боротись з чудовиськом. Ми тобі допоможемо.
Ти: але я не зможу вас всіх захистити! Якщо з вами щось станеться то я цього не переживу
Тайрон: невже ти насправді думала що ми відпустимо тебе одну? Якщо ми тебе втратимо то життя не бути мати такий сенс який мало раніше..
Ти: мені дуже приємно це чути, але я мушу це зробити.
Одавінг: ти чула що сказав Тайрон.- ти дуже злісно на них подивилась
Тайрон: не потрібно так дивитись, ми не пустимо тебе на такий ризик.- ти взяла першу книгу і зробила вигляд ніби що ти читаєш- я всеодно буду тут з тобою, адже я тепер відповідаю за тебе- ти дальше читала, і через деякий час в кімнату хтось постукав
Рон: Тайрон, нас всіх кликала Мірана, говорила що це щось важливе
Тайрон: добре, вже іду- він поглянув на тебе- не смій щось нове придумувати.
Ти: аргх, добре. Як до малої дитини- Тайрон: Одавінг, прослідкуй за нею- дракон кивнув, і він вийшов з кімнати
Ти: і ти разом з ним?
Одавінг: ми всі розуміємо яка це небезпека, а ти ні
Ти: я не думала що ти зрадник
Одавінг: я не зрадник- дракон зручно сів біля твоїх ніг і положив голову на них. Тобі стало боляче- бачиш, тобі боляче від усього, то що можна говорити про бійку з людиною, яка має благословення Асберта. В такому стані як зараз ти собі зробиш тільки гірше, тому тобі потрібно побільше віддихати і не думати про рятування світу від ще одного зла, яке може його знищити.- в кімнату зайшов Калеб
Ти: Калеб
Калеб: Аді! Ти вже проснулась- він тебе дуже сильно обняв
Ти: не.. так.. сильно
Калеб: вибач, вибач- він тебе відпустив. Все твоє тіло почало горіти і пульсувати- як ти себе почуваєш?
Ти: може бути. А тобі як в новому місці?
Калеб: жахливо. Всі ці люди, вони заставляють мене почуватись не комфортно
Ти: пробач, але це єдине безпечне місце
Калеб: безпечне від чого?
Ти: від монстра, на острові він може з легкістю вас вбити, але сюда він так швидко не добереться
Калеб: його мусять знищити. Мені потрібно написати про це раді. Я відлучусь не на довго- він вийшов з кімнати і ти знову залишилась одна

Ти заснула, твій сон був дуже дивним. В сні все було ніби що справжнім, ти боролась з монстром, ти його перемагала, але кожного разу він перероджувався використовуючи душі тих кого вбив, таким чином він тебе виснажував, злість і сила в тобі починала рости, і єдиний варіант який тобі залишався це використати драконячі слова. Ти дуже сильно обняла монстра і сказала "Рас Же За" світло яке пішло від червоного місяця почало вас спалювати, ти відчула цю біль, твій крик розривав душі, і коли від вас нічого не залишилось ти проснулась в холодному поті, посеред ночі. Всі інші спали і ти лягла на подушка і дивилась на стелю роздумуючи все що має статись. Сльози почали текти по твоїм щокам, добре що всі насолоджувались снами і ніхто не бачив в якому ти стані. Ти швидко витерла сльози і повернулась на бік