Дракони зникли вже дуже давно, але чи так насправді?
Від смерті імператора Тіта-Міда || пройшло вже 100 років, але чи це означає що з драконами покінчено?
Ви від лиця головної героїні побуваєте в багатьох місцяхч розгадаєте багато таємниць, і побув...
Ви всі зайшли з корабля. І перед вами відкрились неймовірні краєвиди
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Калеб: вау.. лава Тайрон: нам потрібно піднятись ось туди, на гору, якщо ми будемо йти акуратно то доберемся без пригод. Всі за мною Настя: і чому ж я не взяла свого дракона?- подумала вона- а що якщо? Ніра! Ніра! Я тебе кличу! Прилети якщо ти мене чуєш!- через 3 хв ніякої реакції Калеб: що ти робиш? Ти: почекай. Солокнір! Я викликаю тебе!- пройшло три хвилини і знову ніякого результату Тайрон: пішли, в нас немає на це часу Настя: але чому не працює..? Калеб: пішли- ви всі вже починали йти, як тут почули рик і на горизонті з'явився дракон Настя: Ніра!- дракониха швидко прилетіла і сіла біля Насті Калеб: не знав що в тебе є дракон.. ти також вмієш з ними спілкуватись? Настя: ні, дякуючи Аді, яка зв'язала мене з цією пусічкою я можу з нею спілкуватись, ми модна сказати що одне ціле. Читаєш думки одна одної, відчуваємо біль однаково, і я можу бачити її очами, під час польоту ми як одне.. щось, я ніколи не впаду з неї під час польоту, але на цьому прекрасному створінні я почуваю себе як на землі Калеб: це просто.. неймовірно! Настя: так! Луз: а можна її погладити?- дракониха подивилась на тебе і махнула головою Настя: так Луз: ура! Вона така.. класна! Хто хороша дівчинка?- Луз почала її гладити за вухом і їй це сподобалось Тайрон: в нас немає часу на ігри. Нехай Мірана полетить з тобою і ви двоє дістанете квітку, а ми почекаєм тут Настя: добре- Мірана і Настя сіли на дракона, і коли вони вже достатньо відлетіли то Настя вирішила посилатись дещо у Мірани- а як там відносини з мамою? Мірана: а.. все добре, спілкуємось, а чому ти питаєшся? Настя: просто. А коли вже буде весілля? Мірана: Що?! Настя: ну, весілля, коли ви вже одружитесь? Мірана: з чого ти взяла?- вона була вся червона Настя: я ж прекрасно бачу ваші почуття і не потрібно їх приховувати від мене Мірана: просто твоя мати хвилюється.. Настя: і чому це? Мірана: вона не хоче щоб ти думала що вона не кохала твого батька.. Настя: він заслужив на таку смерть, а я тільки рада вашим стосункам Мірана: тобто тобі не противно через те що я зустрічаюсь з твоєю мати? Настя: ні! Чому мені має бути противно? Мати нарешті щаслива.. вона знайшла своє кохання Мірана: Настяяяя! Я така щаслива!- вона підняла руки від радості і чуть не впала- ой Настя: тримайтесь сильніше Мірана: тоді вирішено! Як тільки ми прилітаємо я роблю пропозицію твоїй мамі і коли ми переможемо того "героя" то ми робимо весілля! Настя: мені подобається план Мірана: і ти будеш мене називати мати Мірана Настя: до цього я не готова.. Мірана: нічого, звикнеш- ви вже були майже як на вершині, температура тут була дуже високою, і навколо вулкана росли потрібні вам квіти, ви спустились біля них і зірвали Настя: вони такі красиві..- вона почала їх розглядати
