Весілля у проблемному стилі

2.

         У Чиміна гучна музика стукає вже в найглибшій точці мозку. До кінця часу, відведеного для нього на цьому весіллі, у нього вже сідає батарейка. Утома частково приємна, але він вимотаний. Він має провести тут ще декілька хвилин, але наречена зглянулася, сказавши, що далі вони впораються.

Хлопець сидить у кімнаті персоналу в ресторані, на території якого стоїть шатер для святкування. Тут тихо, музики не чутно, але набридливий біт ніби застряг у хворій голові. На телефоні відкритий застосунок таксі, і Чиміну залишилося тільки дочекатися машину. Кожного такого разу він знову і знову каже собі, що треба вже скласти на права, але вічно бракує часу. З тихим сигналом приходить сповіщення про прибуття таксі, і Пак виходить на вулицю.

Вечір видався прохолодним, тому він трохи щільніше застібає легке кремове пальто. Йому б поїхати додому й поспати, але завтра в нього лише робота в агентстві, а їсти хочеться настільки, що голова паморочиться. Так що як би не пройшла ця вечірня зустріч – головне, що він поїсть. Дорогою він навіть трохи задрімав, тому що до потрібного ресторану їхати близько сорока хвилин.

Доїхавши до місця, він тихо дякує водієві та виходить знову на повітря, яке легким холодом пробирається під одяг. Квітень – місяць не завжди теплий. Він знає цей заклад, був тут декілька разів, тому спокійно проходить усередину та називає хостес своє ім'я. Дівчина ввічливо усміхається йому та проводить за один зі столиків, кажучи, що Мін буде через декілька хвилин. Чимін знімає пальто, залишаючись у темно-синій сорочці, і легко киває офіціанту, який приніс меню. Робити замовлення, не дочекавшись Юнгі, буде не дуже ввічливо, але якщо Чимін не замовить їжу протягом двох хвилин, то почне жувати оббивку крісла.

Мін спускається з другого поверху, де, мабуть, розташовуються службові приміщення. Чоловік одягнений у чорні штани й такого самого кольору тонкий светр із v-подібним вирізом, і Чимін знову не може не відмітити його привабливість. Працюючи з різними парами, він іноді білою заздрістю заздрив тому, за яких людей дівчата виходять заміж. І в душі скиглив, що всі ці чудові хлопці – натурали.

У нього стосунків уже понад рік не було, зовсім ніяких, просто якось не складалося, хоча дуже хочеться. Деколи він на стіну лізти готовий від того, як хочеться якоїсь банальної романтики, тепла, обіймів уночі. Його робота тільки дражнить із цього приводу, бо всі до нього такі люблячі та щасливі приходять. Ну, майже всі, пари різні бувають. У нього всередині величезна грудка потреби про когось піклуватися. Хотів навіть кота завести, але в старшого брата алергія, а на собаку часу немає.