•15

344 16 2
                                    

— навіть якщо це не взаємно - посміхнувся він й обійняв

- тобі не здається що спати на мокрому ліжку якось не дуже хороша ідея?!

— не здається....ти повинна допомогти ростилити  суху постіль - ліниво скав він

- чого це ?!

— тому що ти пробудила в мені  звіра й силою затянула в ліжко- посміхається він й став з ліжка

- це наклеп!- надула губки

— нічого не знаю давай помагай лінива попка)- посміхнувся він й коли я стала вдарив по сідницям

- ей мін!- фиркунала я

— не мін а люблячий чоловік)

- да канєшно - закотила очі й накинувши халат помагала йому

Коли закінчила з цим всим ми лягли під ковдру й  обнялися

— я завтра їду мене неділю не буде... доречі ти вирішила куди будиш поступати?)

- мабуть піду до мей це краще ніж ні де....

— тоді я скажу хай подадуть документи

- я й сама можу!

— можеш але не будеш цього робити...все давай спати- поцілував хлопиць в лобик й так заснули

Друга сторона ліжка була холодною значить хлопиць вже давно пішов спустилась на кухню там був накритий стіл й записка

'' не сумуй картка в залі на столі трать скільки хочеш якщо щось буде потрібно звони
Люблю
Твій люблячий чоловік ♡︎''

''Й де той юнгі який був до контракту?!.... хоча цей мені дужче подвоєнь''

Коли ми вчора заговорили про учобу я згадала про мей вона мене вб'є за те що я до неї не звоню

Тому бистро зібралась взяла картку й позвонивши до подруги домовилися зустрітися в кафе

— так а тепер розповідай все починаючи від того дня коли ти поїхала до України

Ех вибору а мене не було тому пришлось їй асе розповідати. Розповіла я їй все на світі навіть про нашу вчоряшню ніч

— од давай чесно він подобається тобі?!- пила вона кафу й почав допрос

- я не знаю може й да може й ні але коли я зним мені стає дуже комфортно

— так чому ти не признаєшся хоча би собі в том що ти до нього не байдужа

- а я не можу- опустила голову

— чому?

- не знаю може гордість не дає та ще ця хуйня з дітьми як оце йому сказати про пігулки?!...не знаю саме краще це робити з себе безсердечну й жити нормально це лише на рік

— я не впевнина що мін тебе відпустить

- впевнина що не відпустить але може за рік все зміниться.... доречі ти розповіла джину?!

— да ще в той день коли ми розмовляли пройшло пару тижнів й він ще досі не розмовляє зімно все що він сказав'' мені потрібний час щоб зібрати думки але прошу буть поруч '' після його слів я відчуваю себе такою дурепою я зрозуміла що потрібно хапатися за своє щастя такщо ти також не відпускай Юнгі й відкрий для нього своє серце

'' може вона права я й справді не байдужа до Хлопця як би це не приховувала потрібно й йому розповісти все навіть про пігулки''

Погуляв ще десь години дві ми розізлився по домам 

крихітка Where stories live. Discover now