- Ласкаво просимо у головний та єдиний божественний офіс!
Голос, що промовив цю фразу, відбився луною по стінам просторого холу, проте його власника в полі зору Хайшеня не виявилося. Освітлення майже не було, тільки невелика частина працюючих світлодіодних ламп дозволяла побачити щось далі свого носа.
Припустивши, що усе це могло бути якимось дивним сном, викликаним перевтомою, хлопець вирішив спробувати найбільш примітивний спосіб перевірки та сильно вщипнув себе за руку.
- Дідько! - моментально пожалкувавши про свої дії, Хайшень витер рукавом сльози, що проступили від болю.
- В нічний час в нас тут енергозберігаючий режим, - в таємничому голосі з'явилися нотки провини.
Не насмілюючись сказати що-небудь у відповідь, Хайшень просто стояв і вдивлявся у напівтемряву, сподіваючись розрізнити хоч якийсь рух чи хоча б силует. Раптом у приміщенні стало дуже тихо, і тільки тоді хлопець зрозумів, що до цього моменту хтось говорив у мікрофон, тож у холі насправді не було ні душі.
Скоро в дальньому кутку темрява змінилася прямокутником, що відкинув на підлогу довгу доріжку тьмяного світла, в центрі якого показалася видовжена тінь, що формувала людський силует. Кроки людини були спішні і дрібні, а дихання - збитим.
Послуговуючись досвідом всіх побачених за життя фільмів та серіалів, Хайшень без зайвих роздумів запитав:
- Де я і хто ви?
Фігура прискорилася, захекавшись ще сильніше:
- Цей хол давно пора замінити на щось поменше, чесне слово...
Нарешті наблизившись до хлопця на відстань, достатню для комфортної розмови, незнайомець відкашлявся і, увімкнувши електричний, стилізований під старомодний паперовий, ліхтарик, що тримав у руках, з поклоном повторив раніше сказане:
- Ласкаво просимо у головний та єдиний божественний офіс!
- Що за дурня? - піднявши брову, мовив Хайшень. - Навіть для сну це було б якось відстійно.
Незнайомцем виявився хлопець, з вигляду не набагато старший за самого Хайшеня, проте нижчий зростом і трохи в тілі. Почувши відповідь, він, здавалося, не знав, куди себе подіти, розгубившись настільки, що його починало ставати жаль. Поки хлопець думав, як би зарадити в цій ситуації, крізь ті ж двері увірвалась не людина, а радше шторм:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Огірковий бог
FantasyАтеїст, що став богом? А до чого тут огірки? Якби Хайшеню довелося почути історію про себе з чужих вуст, він би розреготався і похвалив оповідача за хорошу фантазію. І все ж деякі речі цілком реальні: По-перше, він дійсно став богом. По-друге, його...
