Божа дитина

РОЗДІЛ 2

.                      03.09.21
                     П'ятниця
На годиннику вже 6:40, Віті потрібно виходити. Їй завжди доводиться рано виходити з дому, адже  в її сім'ї встановлені правила: Віталіні не можна знаходитись вдома з 7:00 до 15:00.
                  7:03
Дівчинка вже прийшла у школу, тільки уроки то починаються о 8:30, тому вона вирішила піти у парк недалеко від школи. Друзів, з якими можна порозмовляти чи прогулятись в неї не було, тому Віті не залишалось нічого, окрім читання книг.
               8:11
-Так, ну вже можна їти у школу, - у думках дівчинки. (...)
У школі Віта як завжди пішла у клас, де вже сиділи її однокласники. Вони якось підозріло посміхались їй, ніби щось придумали. Але дівчинці залишалось тільки чекати, що вони у цей раз придумають, ну і вона знала, що у цьому буде замішаний Артем, він її особисто ненавидить.
Перший урок - Фізкультура. Віта думала, що на ньому щось станеться, але ні - однокласники просто ігнорували дівчинку і не звертали на неї уваги.
Другим уроком було Трудове навчання. Там також нічого не відбувалось, хлопці просто зривали урок.
Третій - Українська мова. Знову нічого. Ніка вже думала, що все буде гаразд і нічого не станеться, не будуть ж вони до останнього заняття тягнути.
Час їдальні. У дівчинки немає грошей, щоб щось купити і скуштувати там, тому їй довелося залишитись у класі. Спочатку знова усе тихо, але потім...
До Віти підходить Артем, схоплює її за руку і тягне у кінець класу закривши іншою рукою дівчинці рота. Вона намагається вирватись, але нічого не виходить. Артем кидає її на пілогу біля батареї, поки інші хлопці підходять, явно з наміром її побити. Дівчинка не знає, що робити, тому обирає варіант - покликати вчителів. Але її однокласники вже все придумали, тому  "найулюбленіший" однокласник дівчинки Артем вдарив голову Віти по батереї, через що в неї запамарочилась голова і незабаром дівчинка втратила свідомість. (...)
Через деякий час Віта прийшла до тями. Вона була в якійсь білій кімнаті, а поряд з нею сиділа Олександра Юріївна:
-Вітусю, як ти? Що болить? - запитала вчителька.
-Голова сильно болить...
-Боже мій... Все буде гаразд.
Олександра Юріївна поцілувала дівчинку в лоб і знову взяла її за руку, все так само ж сидячи біля неї. Потім до дитини підійшла медсестра, оглянула її, а також поміряла температуру.
-Нехай вона ще полежить тут трохи, а потім може йти на уроки, - промовила медсестра до Олександри Юріївни.
-Гаразд, дякую.
Раптом продзвенів дзвоник, тому вчительці потрібно було йти на урок.
-Віто, зайчику, коли легше стане, то прийдеш у клас, добре? Не бійся, якщо що, зараз ж мій урок, - промовила Олександра Юріївна.
-Добре...
Вчителька вийшла з класу і пішла на свій урок, а Віта ще лежала хвилин 5 у медпункті.
Коли дівчинка зайшла у клас, спочатку усі подивились на неї, а потім відвели погляд знову на вчительку. Вона спокійно пройшла у клас і сіла за свою парту, поки Олександра Юріївна запитувала про її фізичний і моральний стан. Потім урок продовжився як ні в чому не бувало. (...)

Після закінчення уроків Віта вирішила піти і трошки прогулятись у парк, так би мовити "Розвіятись". В неї все ще боліла голова, але для неї це були дурниці - у минулі роки стан іноді був і набагато гірше.
Але там вона зустріла хлопців з її класу - серед них знову був Артем. Однокласники накинулись на Ніку, проте вона встигла втекти від них.
-Фух, у цей раз пощастило, - промовила пошепки Віта.
Дівчинка вирішила піти вже додому, а точніше у своє селище. Вже говорилося, що їй заборонено повертатись додому раніше 15:00, тому вона витрачала цей час на прогулянки. Проходячи біля школи дівчинка помітила свого старшого брата, через це вона пішла обхідними шляхами, а не як завжди.
По дорозі Віта думала, чим буде займатись на вихідних - робити уроки і проходити наперед теми чи відпочивати, але вона так і не вирішилась.
Заходячи у під'їзд у дівчинки тремтіли руки, було таке почуття, ніби зараз щось станеться. І це було не просто так - коли Віта зайшла у квартиру, хтось схопив її, незабаром вона втратила свідомість. (...)
Прокинулась вона у темній кімнаті, прив'язана до стільця. Дівчинка знову знепритомніла, майже нічого не зрозуміючи, що відбувалось.