Розмалюй моє серце

Небесні почуття

- Феліксе! - Хьонджін намагався розбудити сонце , - Феліксе ти проспав уже 2 уроки.

- Ммммм ,- все що встиг сказати Фелікс перед тим як закинув ногу на Хьонджіна і опустив його назад на ліжко. Він поставив свою голову йому на груди і поринув назад у сон.

- Феліксе , я знаю що ти хочеш поспати але навчання теж важливе.

- Тоді треба було сказати мені щоб я спав вночі , а не...

- Феліксе тобі час вставати! - перебив його Хьонджін. Він підняв його за плечі і скуйовдив його волосся , - чуєш мене?

Фелікс сонно кивнув і почав шукати свій одяг.
Він натягнув на себе футболку Хьонджіна і повільно піднявся з ліжка. Хьонджін залишився в ліжку .

- Не прикидайся , я знаю що ти можеш ходити і набагато більше.- усміхнувшись сказав Янгол .

Здається школа в той момент його не турбувала. Хлопці спали як немовлята. Після чашки чаю Фелікс покопав своїх друзів і вони разом пішли до школи. Принаймні Хьонджін так думав. Він сидів навпроти мольберту і роздивлявся Фелікса. З пропорціями обличчя все було добре. І кольори добре співідносилися , але чогось не вистарчало. Того про що він говорив , про душу художника яку він має вкласти в картину. Він затиснув пензлик між зубами. Ні. Пензлик тут не допоможе. Картина схожа на його душу яку Фелікс збирав з маленьких шматочків.
Він витяг синю нитку і з великими зусиллями проселив її в голку. Він не знав чи це найкраще рішення але знав одне: шрами на його душі Фелікс вже бачив. Він прошивав ниткою частини картини які були склеїні. Це не виглядало вишукано чи геніально. Просто Хьонджін хотів показати що всі рани рано чи пізно загояться . Одного дня все стане на свої місця , неважливо добре це чи погано.

Після цього він взяв пензлик і почав змішувати небесний колір. Він не був синій голубий чи навіть морський , саме небесний. Тільки небеса пасували сонцю. Він хотів стати небом для сонця і тримати його в обіймах кожного дня , вечора і ночі.

Хьонджін вивів на носі ,щоках ,волоссі метеликів. Ззаду домалював йому ніжно лимонні крила . Картина здавалося готовою. Вона точно була готова .

***
- Феліксе , йдеш гуляти з хлопцями ввечері? - спитала мама Фелікса.

- Я їду на виставку до Хьонджіна.

- Справді ? Мені потрібна твоя допомога...

- Щось сталося?