Перше. НЕМАЄ НІЧОГО ГІРШЕ ніж війна. Прокидатись зранку від вибухів. Поспіхом дзвонити рідним, паралельно слухаючи новини з телевізора. Їхати в сусідні країни з горозонтом планування в один день. Шукати роботу з числа тих, що раніше були в категорії "майже немає нічого гірше". Вертатись додому, бо там залишились твої рідні люди. Звикати до вибухів, до смертей і руйнувань. Ловити панічні атаки від звуків гвинтокрилів або літаків. Майже інфарктом ловити звуки літнього грому. Невідомість. Сміятись і плакати від горя і злості.
"...І чаши калин, так щедро налиті козацькою кров'ю, що вже ні краплини не можна долить..."
Друге. НЕМАЄ НІЧОГО ГІРШЕ ніж залежність від алкоголю і наркотиків.
Мій батько пив.
А я, маленька дитина просила бога вилікувати його.
Потім вилікувати або вбити.
Потім просто бажала йому смерті.
Ненавиділа усім сердцем. Била його до крові. Рубала дерева, які він посадив.
Зараз він ледве живе. Вже і не ходить. Інвалід.
Мене вивертає від запаху спирту. Ненавиджу п'яниць.
Третє. НЕМАЄ НІЧОГО ГІРШЕ ніж невідомість і підвішеність. Бо протипрояв любові, то не ненависть. Це - байдужість.
Говоріть людям про свою любов, про своє життя, про свої плани. Щоб вони знали як їм далі бути. Чи бути з вами, чи бути без вас. Як їм жити з вами. Чи дійсно це вам потрібно? Чи дійсно це потрібно їм? Чи потрібно все це взагалі?
Говоріть правду. Бийте нею чужі фантазії. Бо дійсно краще відчути один раз цю нещадну гіркоту, ніж набути цукровий діабет від постійної брехні.
