Зимній вечір, близько 16:48.
я гуляла зі своїми друзями, як тут мені дзвоне.. мама? вона ніколи мені не дзвонила , коли я гуляла. Щось сталось?
Було якось лячно, але ти взяла слухавку.
-Ало, ма?
-Анют, тут сталася жахлива ситуація - ти чуєш ,як мама плаче. Напевно Знову Матвій щось натворив...
- о, боже, що сталося?
-Біжт швидко додому та збирай речі. Вибач, так треба.. Нам треба переїхати, прям зараз.
- Що? мама, ніі
-Анют, вибач..
* розмова закінчилась. Ти була дуже розчарована. Адже тобі і тут подобалось, у тебе класні друзі, школа, однокласники, місто... і тут переїжджати?...
Ти сплакнула, твої друзі спитали , що сталося ...
Ти все розповіла.. вони тебе провели додому... і ти розуміла, що напевно це остання ваша зустріч , останні щасливі моменти. Але ти пообіцяла, що будеш приїжджати до них, а вони до тебе, що будете завжди на зв'язку.
Ви обійнялисб в останнє...
Ти швидко зайшла у квартиру, зібрала свої речі та сіла в машину.
Мама була дуже роздратована.
Ви сіли в машину, мама вас везла не зрозуміло куди, вона була взагалі не в настрої.
Матвій сидів мовчки та з кимось переписувався. Але тут твій терпець урвався. І все ж ти запитала.
- Що взагалі відбувається?
- А ти запитай свого брата, що він такого накоїв і чому нам треба їхати аж у інший кінець країни. А Матвій?
-Що?? КУДТ?
- Я не вважаю, що я був не правий. Я не знав, хто він.
-Нц так Матвіє, вигоджуй себе. Як завжди.
- Так, мам, все . -сказав Матвій.
Я так нічого і не зрозуміла. Що відбувається і чому нам так далеко треба їхати. Невже він когось побив? чи..
-Діти, їхати нам ще довго, ляжте поспіть.
ВИ ЧИТАЄТЕ
нехай за вікнами сніг лежить
FanficВітаю, це історія про перше шкільне кохання. Вам довелося переїхати до селища, доволі глухого. Твій старший брат наробив багато не хороших речей за що твоїй мамі було соромно залишатись у місті. Ви з Сумської області переїхали в Одеську. Надіюсь ва...
