Не одна

//1//

-Вставай! - кричить мати Черьон.
-аа.. що?.. а, встаю вже.. - Черьон ледве встає з ліжка. Так ледве вона  потопала в ванну кімнату. Після ранкової рутини, вона пішла на кухню.
-що на сніданок?
-фіг тобі, а не сніданок. - грубо відповідає батько.
-що?! - налякано каже Черьон- ви знову пили?
-а ти не бачиш?! Тобі повилазило?
-зрозуміло...-Дівчина пішла в кімнату.
-тільки не вздумай мені тут ревіти!
-кричить тато їй в слід .
-Валєра (вибачте, іншого імені не придумала), а що ми її тримаємо? Вже велика дівка, хай сама живе.
-Слухай, а й правда. Виженемо її, може легше стане.
Мати підходить в кімнату Черьон.
-слухай, ти, ми тут вирішили, виганяємо ми тебе з дому. Ти нас заїбала.
-що?! - у Черьон потекла сльоза .
-ага. Все, збирай свої речі.
-але ж~ її перебиває мати.
-ти глуха? Збирай речі, кажу.

Черьон швидко переодягається, збирає речі, та вибігає з дому.
-будь ласка, лиш би це був сон...! - каже собі вона під ніс. Але нажаль,  це не так.

Через якийсь час, вона прибула до школи. Все як по старому: набридливі однокласники, які не дають іншим спокою, нудні уроки. Черьон сіла за свою парту, чекаючи своєї подруги-Єджи. Це єдина людина, яка її завжди підтримує, вислухає та заспокоює. Вона їй як особистий психолог. Єджи знала про проблеми Черьон, і щиро співчувала їй. І ось заходить вона.

-о, Черьон, привіт. Щось ти така сумна. Що сталось..?
-та... - не встигши договорити, вона заплакала.
-що таке? Тебе хтось образив?
-н-ні... М-ене з дому... - в неї починаєтьс істерика.
-ну-ну, тихіше... - Єджи зрозуміла її з пів слова.
-що мені робити?  
-як би б я могла, я прийняла тебе до себе... Вибач мені, будь ласка, що не можу...
-Та нічого...
До класу зайшли решта однокласників. Один з них- Фелікс.
-Здоров, пацани.  - кричить він своїм друзям.

Лікс - сусід по парті Черьон. Він  сів до неї.

-щось сталось? -турботливо спитав він
-а... Ні, все добре...
Старший зрозумів по очам, що Черьон плакала.
-ага, обманюй більше. Кажи
-тобі це не треба знати, повір.
-треба. Я ж маю тобі допомогти
-я так не думаю
-ну скажи...
-ТА СУКА МЕНЕ З ДОМУ ВИГНАЛИ. Задоволений?
-що...? - Фелікс впав у ступор. -ти жартуєш?
-Не до жартів...
-якщо хочеш, житимеш зі мною?
-я...? Ну...
-а хоча. Це не обсуждається, після уроків до мене.
-але ж~
-я сказав все. Тільки не плач, більше, будь ласка.
-дякую...
-нема за що. Урок через хвилину, -ти будеш без підручників працювати? - каже Фелікс
-а... Ні - Черьон потягнулась за підручником.