Не одна

//3//

Вже було пізно.
Лікс побіг до *джина. Але він повернувся із синяком на шиї.
-Фелікс! Що він із тобою зробив?- Схвильовано каже Черьон, та підбігає до нього.
-все добре. Він просто кінченний. Але він тебе аж точно не чіпатиме.
-Я іду жалітись класній керівничці!
-не треба. Він, напевне, пішов плакати в туалеті. Ти забудь.
- ну добре.

Закінчились уроки. Усі пішли додому.
-я зайду в магазин, ти зачекай тут на лавці.-каже Фелікс
-ага...
Він залишив Черьон одну. Не встигає вона сісти, як її за руку хтось схопив, та прикрив рот рукою. Її потягнули кудись. Нарешті вони кудись прийшли. Це були занедбані гаражі.
-ДЕ Я?!-Схвильовано питає Черьон.-*джин, це ти?!
-ти там, де тебе ніхто не почує. Я завжди стримую свої обіцянки. Я казав тобі, що тобі кінець
-Будь ласка, відпусти мене, я зроблю все що завгодно, лиш не чіпай мене-вона намагалась вибратись, але той не дозволяв Черьон цього зробити.

Повертаємось до Лікса.
-з вас 1000-7 вон.
-ага-Фелікс тягнеться за грошима.
Він оплачує, та виходить з  магазину. Але хлопчина не бачить Черьон.
-Черьон! Ти куди пішла? Агов!! -Він почав її шукати.

Та ось, він чує крик за гаражами, які були біля магазину.
Лікс швидко побіг туди. Він бачить таку картину: *джин прижав  Черьон до гаражу, намагаючись  її зґвалтувати.
-*джин! Пусти її! -Лікс вдарив того в голову.
-ах ти ж! Тобі не вистачило того, що було в школі? Зараз получиш більше.
-Черьон, біжи, швидко.
-я тебе з цим проблематиком не залишу!
-Черьон, іди. Він мені нічого не зробить. Просто іди. Я зараз підійду.
-як як ти мене назвала?-грубо питає *джин.
Цього Чері вже не почула. Побігла в сторону магазину, в якому бів Лікс. Через 5 хвилин , він підходить до неї.
-пішли додому. Що він із тобою робив?!
-в-він... Хотів м-ене з...-
Фелікс лиш витріс із себе зайвий бруд, повертається, і бачить що Черьон вже плаче.
-ну... Черьон! Тихіше. Я ж просив тебе, не плакати. -він обійняв її. -пішли, не хвилюйся. Я пізніше напишу заяву в поліцію. Все буде добре.
-гаразд...

Через 10 хвилин вони були уже вдома.

-ти будеш їсти?-питає старший
-ні, не буду. Я хочу спати...
-гаразд. Солодких снів.
-дякую..

Черьон лягла спати. Прокинулась вона о 5 вечора. Дівчина пішла до туалету, потім на кухню. Але ніде не побачила Лікса.
-Фелікс! Ти де? -гукала вона його, доки не побачила записку на холодильнику .
«Привіт! Я пішов ненадовго до школи. Якщо що, дзвони!
                                               Твій Лікс<3»
-боже, як це мило! -сказала Черьон сама собі.
Вона всміхнулась, і пішла назад до кімнати. Черьон відкрила вікно, а там знову чути той самий приємний спів пташок, який заворожує, легкий вітерець, що ніжно пестить її щічки, та люди, які йшли по своїм справам
-* як гарно...* - пролунало в думках Черьон. Але це перервав стук у двері. Хтось почав ломитися всередину.
-Лікс, я йду!-крикнула Чері. Вона пішла відкривати двері. А там... Зовсім не Фелікс.
-я не закінчив! - каже їй *джин.
-звідки ти знаєш де я живу?! Йди геть!
-не кричи. Я тебе поки що не вбиватиму. - він зачинив двері на ключ, щоб ніхто не увійшов.
-не підходь до мене!! - Черьон відходить назад, до кухні, за нею повільно приблизився *джин.
-що тобі треба!?
-мені потрібна тільки ти.
Черьон відкрила тумбочку та дістала звідти ніж.
-стій там!
-оо, тобі ніж не знадобиться зараз. -він забрав ніж з рук Черьон.
-БУДЬ ЛАСКА...!- У Черьон потекли річкою сльози.
-ну ну, маленька, не плач. Тобі сподобається, пішли в кімнату)-*джин доторкнувся до її руки.
-не чіпай мене!!! 
-я сказав, ти підеш зі мною! -старший схопив її, та насильно затягнув на ліжко. *джин тримав її, туго зав'язав їй руки якоюсь тканиною аж до тріску, від чого на шкірі залишаються багряні сліди. *джин починає цілувати шию Черьон, залишаючи болючі засоси.  Вона кричить. Від болі, чи від страху?

Відкриваються вхідні двері.
-Чері, я вд~ Черьон?! -Лікс миттю забіг в кімнату, і бачить таку картину: Дівчина лежить на ліжку із зав'язаними руками, а зверху неї навис цей... Придурок! По іншому це не назвати!
-Що ти тут робиш? Я зараз поліцію викличу!!!
-Чері, на цей раз тобі повезло) я йду, до побачення

Він швидко вийшов із квартири, і Лікс одразу ж розв'язав руки Черьон.

-о боже, це жах! Тільки подивись на ці плями ... Так стоп, це порізи? Він тебе ножом різав?
-н-ні.. це я!!
-що...? Ти реально сама це зробила? -він пригорнув молодшу
-вибач...
-Тобі не треба вибачатись.  Я люблю тебе..
-що?!
-кажу, пішли щось поїмо
-аа.. ну давай..
Вони пішли їсти. Через 20 хвилин, на телефон Чері поступив дзвінок.
-хто?~ мама?! Я думала, вона про мене забула.
-Ти братимеш слухавку?
-я не знаю.. думаю ні. Сама ж винна, що свою дитину з дому виганяє! - вона відключила телефон. Але мати починає надзвонювати.
-та ну що вона хоче?! 18 пропущених.. Ну все, з Богом!
-ало?
-ало, ти де?-п'яним голосом питає мама.
-я..? Не твоє діло.
-значить.. та-ак! Щоб через ... Еее.. дві хв-хвилини була вдома!! Ти подивись на неї! Я маю хвилюватися, шукати її, а вона шастає де попало! Якщо не прийдеш- я тебе придушу! Ти зрозуміла?!
-ага, давай... -короткі гудки.

А далі.. далі просо пустота в душі. Тіло починає тремтіти від страху. Серце розривається на мільйони шматків. У Черьон запаморочилось у голові, та вона втратила свідомість. Лікс з тої кімнати почув якийсь грохот. Це впала Черьон
-Чері, все там добре? - він заходить до неї, а вона лежить біля ліжка без свідомості.
-Черьон!! Що таке!? - Лікс намагається її якось розбудити, але марно...

***
-ало, швидка! Тут дівчина втратила свідомість! ... Адреса? Так.. аа.. ********** дякую! Через скільки хвилин приїдете? Добре, чекатиму.

Лікс .. ніжно поцілував Чері в обидві щоки.
*Стоп! Лікс, ти що зробив?! Ні, ні, ні, і ще раз ні! Ти адекватний? Будь ласка, лиш би це був сон! АААААААА! СУКАААА! Вот я уєбан!*. Швидкої треба було чекати недовго-три хвилини, і вони вже тут.

***(В лікарні)

-Що з нею?!
-у неї є невеликі проблеми моральні. Їй потрібно відпочити.Але це не дуже серйозно. Таке буває у кожного шостого підлітка.
-Фух, я перелякалася..
-Ви зараз можете зайти до пацієнтки. Скажіть будь ласка, ким ви їй являєтесь?
-я... Я її хлопець?-Лікс був сам у шоці з цих слів.
-хлопець? Гаразд, заходьте.

Він зайшов у палату.
-Чері! Черьон, як я хвилювався!
-а.. Лікс, це ти... Я сумувала також... У мене дуже болить голова...
-Я думаю, тобі потрібен  спокій)
-обійми мене
-що?
-обійми мене!

Лікс міцно обійняв Черьон.

-обіцяй, що завжди будеш поруч, Лікс!
-обіцяю!...
-Вибачте, але вам потрібно покинути палату.
-вже? Гаразд, дякую. До зустрічі, Чері!
-До зустрічі!💋
Фелікс вийшов із палати, та вийшов з лікарні.

Але... Знову. Знову він. Цей придурок ніби слідкує за ними! Лікс вирішив прикритися, щоб той його не побачив, але марно...