Хтиві історії про дівчат та жінок

2. Раптова зустріч з худежницею.

Це була п'ятниця. Сонячний осінній день. Я йду з університету додому і відчуваю, як вітерець розхитує мій одяг та моє не довге волосся, я б навіть сказала, коротке. Я слухала музику та йшла вулицями де практично немає людей. Золотисте листя опадає і відчуваю його ще свіжий хрускіт.

По дорозі додому, я частенько заходжу в старий парк, де старі, широкі та високі дерева. Я сідаю на стареньку лавку, зелено-обдертого кольору. Піднімаю свій погляд і дивлюсь у небо. Чисте, блакитне небо, де пливуть декілька хмаринок. В моїх вухах грає спокійна пісня рок жанру мого улюбленого гурту.
"I will send you a kiss while giving you my cigarette"

Я заплющую очі і наповнююсь вітерцем та осінньою атмосферою навколо. Та все це якось зруйнувалось, коли до мене хтось підсів. Я розплющую очі та опускаю голову. Красива дівчина з чорним, кучерявим, ні, дуже кучерявим волоссям, як в африканок, сидить поряд зі мною. Її шкіра була досить світла, як для африканки. Вона не була темношкірою чи мулаткою, але й не біла. В неї були дуже гарні, довгі, чітко виражені пальці.

В мені щось спалахнуло.

—Привіт, — обернулась і каже ця дівчина.

В той момент я немов втратила дар мови, а моя щелепа відвалювалась навіть з закритим ротом.

—П-привіт... — ледь промовляю.

Ця дівчина обдарована красою. У неї темні очі. Мабуть, найтемніші, що я коли-небудь бачила. По її носі та щічках розкидані ластовиння. Її носик, до речі, такий рівний та красивий. Її губи такі рожеві, враження, що вона їх намалювала. А коли дівчина заговорила, ви б чули її голос.

—Мене Джейн звуть, — каже вона з ясною усмішкою, — я тебе не раз бачила в нашому університеті і хотіла б познайомитись з тобою.

Зі мною? Вона? З мого університету? Бачила? Стривайте. Я загубилась у питаннях, що у мене виникали.

—А-а. Г-гаразд, з-звичайно, — промовляю я схвильовано.

Візьми себе в руки. Говори нормально.

—Я Олівія, — вже спокійніше кажу я.

—Що слухаєш? — Джейн запиталась і взяла мій навушник з вуха.

Вона запихнула собі його і раптом каже з зшаленівшим виразом обличчя:

—Я обожнюю їх!

Я усміхнулась і в мені щось миготіло. Моє серце застукотіло, а пульс мабуть був 220.

—Це приємно чути. Я їх давно слухаю і мені не набридає, — усміхаючись кажу.