-Доведи що кохаєш

•Частина п'ята: -Доведи що кохаєш•

—що ти до мене відчуваєш?— з колебанням запитав Джисон ледь підіймаючи погляд на Мінхо.
—я...я тебе кохаю..—зтиха відповів Лі підіймаючи свої карі, глибокі очі, у яких якщо подивитися можна побачити всесвіт.—дуже сильно кохаю ...— ще тихіше додав він .—та дуже давно.— ледь чутно доповнив він опускаючи погляд назад у тарілку з бульйоном.
—в сенсі? Ти завжди з мене знущався, бив, обзивав, а тепер кажеш що кохаєш? Про яке кохання після цього всього може йти мова?— взагалі не вірив нещодавно сказаним словам Мінхо Хан.
—я це все робив а би, ти звернув на мене увагу, я хотів привернути твою увагу ще з середньої школи...коли зрозумів наскільки ти прекрасний, милий, та добрий...— перечислював Мінхо, хоча на язику вертілося ще безліч причин по яких він кохає Хана.
—тоді...доведи.— сказав Хан різко піднімаючи свої круглі та великі очі в яких можна втонути, на Мінхо.
—довести що?...—тихо перепитав Лі.
—Доведи що кохаєш мене.- сказав Джисон з недовірою яка читалася у його погляді на Мінхо і сказані ним слова.
-Як?-запитав Мін, хоча він вже знав як міг би довести це.
-Поцілуй мене.-відповів Джи. І о так, саме ці слова Мінхо і хотів почути та зробити цю дію.
Лі швидко не гаючи часу впився у ці м'якенькі та злегка рожевого відтінку губки. Він їх зминав м'яко та ніжно, щоб любові усього його життя не було боляче й не залишилося сумнівів про почуття Хо.

Через хвилину, коли хлопці відчули що повітря закінчується, вони відсторонились один він одного.
Тяжко дихаючи, Хан підняв свої темнющі очі, та заглянув ними  в очі Хо.
—тепер...ти віриш що я справді тебе кохаю..?—запитав Лі з надією у погляді та в голосі.
—т-так...вірю ....—тихенько відповів Джи опускаючи свій погляд.
—тоді...ти. Хан, ти мене кохаєш?—різко запитав Лі на що Сон~і різко підняв погляд на нього та заглянув у космічні очки які дуже схожі на котячі. Та й сам Мінхо, не сильно відрізняється від кота. Тільки з близькими він добрий та лагідний, а з іншими холодніше айзберга. Як кіт Коли його похвалять, почне ледь чутно муркотіти. Як кіт , а коли чимочь не задоволений - буде дивитися найсердитішим поглядом.
Коли Лі щось подобається- він буде посміхатися своєю найвродливішою посмішкою схожою на котячу.
А за своїх друзів- як мама киця за своїх діток- буде захищати усіма можливими способами.
—так...я тебе кохаю ... дуже й дуже давно...—тихосенько мовив Джисон все ще дивлячись у очі Мінхо, та шукаючи якусь підказку. Що йому робити далі? Що йому сказати ?
—тоді...чому ти не зізнався?— з не розуміючим тоном запитав Хо.
—ти взагалі з глузду з'їхав? Яке зізнатися? Коли я на 101% впевнений що ти посмієшся, та розповісти про все усій школі, та наді мною почнуть знущатися ще сильніше. Ти знущався з мене, та я б ніколи не міг би подумати що колись ти мене врятуєш, та ми будемо сидиті ось так. Говорячи на такі теми.—
—ну так....ти правий..Але тепер, коли ти знаєш про мої почуття та я знаю про твої почуття...Ти..будеш моїм хлопцем?—тихо запитав Лі, явно боячись відповіді Хана. Тому що у такому випадку Хан міг би просто відмовитися, віддалитися від нього ще сильніше.
—....т-так..я буду твоїм хлопцем..—погодився Сон, посміхаючись до Лі.