-Доведи що кохаєш

• Бонус : Хьонлікси •

*Від обличчя Хьонджина*

Коли Джисон впав а Мінхо мчався до нього аби схопити, Фелікс вже у всю почав ридати.

Тому я підбіг до нього аби заспокоїти та викликати швидку.

—гей, Ліксі, не плач! Я зараз викличу швидку та їм нададуть потрібну допомогу! Тихіше, все буде добре...
—а-але, Х-ханн~ііі..
—тссс.. з ним все буде добре тільки не плач золотко.
—як ти мене назвав? Золотко? А чому ?
—бо ти й справді золотко Ліксі.—погладив я Ліксі по голівці.

Фелікс запосміхався та виглядав як чистого роду сонечко.
Милі веснянки, біляве густе волосся та найдобріша душа робить з нього головне сонечко.
Цікаво, кому це сонечко дістанеться?
Цього я не знаю але те що його майбутній парі справді дуже пощастить.

Коли приїхала швидка, ми поїхали із ними адже Лікс захотів поїхати із другом та братом.
Я поїхав бо просто не міг відмовити цьому промінчику.

Ми приїхали до лікарні та нам сказали щоб ми почекали на коридорі доти доки ті не отямляться.
Та коли вони прийшли у себе нам дозволи зайти, але дехто цього не дотримався та залетів у палату починаючи робити з неї Тихий океан із сліз.

—о боже, Хан~і я так переживав за тебе, ти навіть й собі не уявляєш!!—кричав у пів голоса Фелікс захлинаючись у сльозах.
—боже, Ліксі зі мною все добре, не плач так сильно!!— намагався хоча б якось заспокоїти Лікса Джисон.

А я та Мінхо спостерігали за ними.
—ти в нормі?
—... думаю що так. Доречі Лікс тебе не задовбав своїми сльозами та ниттям?
—це добре. Ні-ні ти що? Це сонечко не здатне на те щоб когось задовбати.
—хах, він і сонечко? Не мели дурниць. Він в дома найлютіший звір! Він здатний тебе на колінах заставити повзати.
—що? Хмм, не знаю. Він занадто милий чи що?
—помоєму у твоєму баченні він й справді милий. А от чого в тебе таке бачення я можу припустити що це кохання з першого погляду.-посміявся Лі.
—думаєш це справді кохання з першого погляду? Те що він найгарніша людина з усіх кого я бачив у своєму житті я не заперечую , але ось мені цікаво, він справді мені подобається чи як?
—що ти відчуваєш поруч із ним?
—комфорт, моє серце у ці моменти б'ється як скажене. Мені хочеться захистити його від усіх. Я вважаю що гарнішої людини ніж він просто не існує..
—так-так-так, можеш не продовжувати. Я вже зрозумів що ти друже знатно так влип.
—в сенсі? Він мені типу подобається чи що?
—та все що тільки можна та не можна! Ти закоханий по вуха!
—що справді?
—ага.
—йопт твою мати! Що. Мені. Робити?
—знімать труси і бігати. Що-що, зізнайся!
—думаєш це так просто? Ми з ним майже не знайомі він точно не відчуває того ж чого і я!
—ну так погуляйте разом пару деньків. Я тобі зуб даю що він попросить доки я буду тут, щоб ти жив із ним бо йому страшно. Говори із ним. Задавай якісь банальні і не дуже запитання. От і все. Тут все просто.
—ну я спробую.
—удачі друже!
—ага, дякую. Ну тоді добре, ми з Ліксом вже напевне підемо.-підходячи до Лікса сказав я.
—па-па Хан~і! І ти Мінхоша також одужуй!