Якщо б хтось спитав мене чому я погодився на цю авантюру, то у мене б не було остаточної відповіді. Можливо, почасти це було тому, що Юстина викликала почуття адреналіну, вона була наче дофамінова пігулка. В університеті вона завжди була активною, любила поговорити на різні теми і зачаровувала всіх своєю легкістю.
Я збрешу якщо скажу, що Юста не подобалось мені тоді, але зараз... ми інші, обставити інші, і навіть ця пригода із горою інша.
А ще варто зазначити, що до біса важко підійматись в гори, коли ти бачиш поряд мʼякі бедра, пухкі груди і набурмосену пичку. Юста хоч і скаржиться, але все одно продовжує йти і слухати мої недолугі співи. Якби вона знала, що я хочу зробити із допомогою її ротика-втекла б за першої можливості. Я намагаюсь зібратись з думками, однак втримати стояк досить проблематично.
-Якщо наш шлях буде тривати вічність, то ти просто зобовʼязаний на вершині налити мені єгєрь і запарити мівіну! Я йду лише заради них!
-О, то дієта скасовується? А як же сторіс в інстаграмі із тарілочкою граноли і склянкою води з лимоном?-я реготнув і боковим зором помітив як Юста відкриває свого рота і здивовано видихає.
-Ти...та ти! На зло тобі викладу завтра зранку сторіс де я їм цю кляту гранолу! Але радощі споживання єгєря тобі в мене не забрати!
-Як скажеш-,я усміхнувся і побрів далі.
Йти залишалось 2 години. Вона вже досить змучилась, але нагорі я планую поновити її запаси енергії. І не тільки)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Гірський колапс
ChickLitДвоє університетських друзів вирішили вилізти на гору Петрос аби відволіктись від дорослого життя і відчути себе живими)
