Потворний | Мінсоні

4

Квіти ✓

Шоколад ✓

Нарізний торт ✓

Мінхо, який "пісяє в штани" ✓

Він подумки застогнав, міцно схопивши букет.

Лаючись і заспокоюючи серце, він тихенько постукав у дерев'яні двері.

Він навіть не знає, чому нервував. Це не те, що він збирався з кимось на побачення або вперше зустрів сім'ю своєї дівчини/хлопця.

Він був тут, щоб вибачитися за те, що міг зробити, але не зробив.

Він не міг цього зробити в коледжі через свою репутацію, тому він прийшов аж сюди, до нього додому, щоб вибачитися.

Почуття провини не давало йому спати найближчим часом. Тож він подумав, що найкраще вибачити жертву й зменшити тягар із свого серця.

Дерев'яні двері розчинилися, і так стояв все ще побитий хлопець, Пітер.

Мінхо очікує, що цього разу він буде шокований, але знову ж таки він лише посміхається.

Чому він так посміхається? Це дратує.

Пітер дивиться на подарунки в руках Мінхо, а потім знову на його обличчя.

- Можеш заходити всередину.

✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰✰

Його будинок був не такий великий, як у Мінхо. Було помітно мало місця.

Але хлопцеві це анітрохи не не сподобалось. Це було затишно з теплими почуттями. Він відчував себе як дома.

Хлопець змусив його сісти на диван у своїй вітальні,  а потім пішов на кухню та взяв банку Fanta та дієтичну колу.

Він повернувся і сів навпроти нього, передаючи йому свою порцію напою, який, звичайно, був дієтичним.

- Моїх батьків немає вдома. Я маю на увазі, що вони тут рідко бувають, тому можеш розташовуватися комфортно.

Мінхо бере банку й киває головою на знак подяки.

Очі нижчого хлопця падають на милі речі, поставлені на столі, і він усміхається їм.

- Вони для мене?

Він вказує на квіти, коробку шоколадного торту та милу коробку, яка, судячи з етикетки, ймовірно, містить солодкі смаколики.

Мінхо ковтає рідину, перш ніж нерішуче кивнути головою.

- Я попросив допомоги у твого друга.

Після цього Пітер негайно схопив запашний букет фіолетових гіацинтів і пригорнув їх до грудей, тонко нюхаючи. Інший хлопець користується цією нагодою, щоб висловити свою думку.

- Це невеликі подарунки від мене з вибаченнями. Мені дуже шкода, що я не допоміг тобі вчора. Мені потрібно було зупинити їх від знущань над тобою. Мені шкода.

Він засоромлено дивиться на своє взуття й кусає губу.

Він почув, як хлопець кладе квіти на стіл, що змусило його поглянути на нього.

- Я пробачив тобі саме в той момент, коли ти вчора подивився мені в очі. Повір мені, це була велика допомога.