first fake, and then real

part 2

Не будемо починати з ранку, так як зранку в Лі дистанційне.

Pov Лі
Після останнього уроку, я вийшла з кімнати і пішла на кухню. На кухні стояв запах перегару.
Да, да, того самого перегару від горілки, пива і так далі.
Я-* знову сьогодні буде*

Коли брат полетів в ЛА, батьки почали пити, вони працювали на роботах але пили. Кожного вечора вони сідають на кухні з своєю компанією і починають грати карти, пити, матюкатися. Буває вони нап'ються і кличуть мене, вони можуть напитися до стільки, що мене не сприймають як рідку дочку і починають бити всим тим, що під руку попало. Тому я ходжу в оверсайз речах, навіть літом. Грошей вони мені не дають, типу <вже велика, висиш тільки на наших плечах. Тобі 20, шукай роботу, і хахаля> отакі їхні слова. Я живу в домі, 2 поверхи, я тут живу через те що мені немає де ще жити. Вони навіть не знають де, і як я вчуся. Їм односторонньо де. Якщо був би брат, він би їх стримував, але не я. Я заробляю свої гроші але за це потім,  я круглосуточно сижу в своїй кімнаті, бо боюся, що вони нанесуть мені знову нову партію синців.

Я стояла на кухні, поїла хлоп'я з молоком, помила посуд і збиралася іти в залу. Але щастя моє, тривало не довго, через 2 хвилини в будинок входе мама зі своїми подругами
?1- люба, А це хто?
(Мама- Ма, Тато - Та)
Ма- ану пішла в свою кімнату і до вечора не висовуєшся! А це, не звертай.
Добре що я встигла поїсти, я звикла до такого відношення, ще не таке було. Я побігла в свою кімнату і закрилася там. На телефон я не ставила на паролі, так як буде хуже. Коли мені було десь 13 років, вони забирали у мене телефон, так, там стояв пароль але вони знали його, так як якщо я їм не скажу, буде хуже. Вони забирали його в мене, прочистивши весь телефон, чати, дзвінки вони віддавали. В мене вже давно зломана психіка, але нічого не вдієш. Кілька разів я збігала з дому, але потім поверталася так як не було грошей. Коли я поверталася, вони кричали, били мене, за те, що я збігала від них.

Вечір, тей день.
Я сиділа на ліжку і малювала так як і мене ну дуже виходило. Дар малювання відкрився в мене у 9 років.  Я любила це, це було як моє хоббі. Але тут я чую як в мої двері тарабанять.
Та-ВІДКРИЙ ПАСКУДО, ЗАРАЗ ЗАРАЗ  БУДЕ ТОБІ. Я СКАЗАВ ВІДКРИЙ.
З горем, пополам я відкрила, я не все осознала як вже лежала на полу, на кухні біля столу.
Ма- іч яка, побила посуд, А тепер щей не каже! Признавайся сволото!
Було ствршніше те, коли батько мене взяв за ноги, потягнув до себе, і почав бити качалкою для тіста. А потім лей ремінцем. Хоть я і не била посуд але сказати я такого не могла, бо було б ще хуже. Після двох годин побиття я повзла до себе в кімнатуя поклялася що більше я сюди не повернуся.. Але мене опередили вже в 23 годину ночі я стояла з рукзаком  на вулиці.

Все що я встигла захватити в рукзак, це зарядка, павербанк, гроші шо готівкою, пару речей, телефон ключі від квартири Джо. Чому я її взяла? Тому що квартира його була вільною, це було там де я могла жити. Я повільно пішла туди, це було не далеко. Пофіг як мене бачать люди, я була вся в синцях і кров ішла носом. Да,може це й покажеться тупо, що мені 20, але зробити теж, я нічого не могла.

Коли я дойшла до квартири, я швидко пішла в душ і впала на ліжко, і заснула.

Наступний день.