Honkai: StarRail

Ви назвали його/її ласкавим прізвиськом вперше

!Попередження:!
• Я не претендую на канон;
• Читач небінарні;
• Присутні помилки (вказуйте на них, будь ласка);
• Персонаж у стосунках з читачем.

Цзинь Юань
Для генерала кожен день важкий. Цей — не виключення.
Чергова зоряна нічка черговий раз опускається на вулиці Лофу, а робота чоловіка навіть не збирається закінчуватися, все якраз навпаки — тільки збільшується. Вважайте, що робочій день у нього тільки починається, коли всі розходяться по власним домівкам.
Цзинь Юань вже готовий відправляти вам повідомлення про свою неможливість навідати вас сьогодні і додати сумний смайлик, чує швидкі кроки до його дверей та всміхається.
—Моє кохання, це було неочікувано та водночас мило. Чому ти все ще..? — та не встигає він договорити, як ви його перебиваєте.
— Це вже не вперше, коли ти затримуєшся і пишеш мені про велику кількість роботи. Скільки б ти не працював, вона тільки збільшується. Я за тебе хвилююся, котику...
На обличчі генерала зʼявляється щире здивування, зіниці трохи збільшилися, а вуста зігнулися у посмішці:
— Милі мої, ти мене дивуєш сьогодні. Ні-ні, я нічого не маю на увазі, — він повільно піднявся зі свого робочого місця и та підійшов до вас. Його руки прибрали ваше волосся з чола, поправляючи неохайно вибиті прядки. Обличчя чоловіка нахилилося до вашого. Його пальці ніжно стисли ваші щоки та вуста мʼяко торкнулися чола. — Кохаю тебе.

Сампо Коскі
Ви вирішили прогулятися територією Підземелля. Хіба темні провулки не є привабливим та, певною мірою, романтичними? Та все ж на самоті ходити там не рекомендується.
Раптовий хлопок:
— Бу,— якась невідома персона з темно-синім волоссям пошепки промовила вам у вухо, тонкий струмінь повітря змусив вас здригнутися від неочікуваності. Удар. Його перехопила сильна чоловіча рука. Та вас це не зупинило: атака ногою. Блок.
— Дорогенкі, чому ви такі агресивні до мене,— жалібний голос Сампо звернув на себе вашу увагу.— Ах, звичайно. Кажуть: бʼє — значить любить. Ось яка твоя любов до мене, солоденькі,— чоловік хитро всміхнувся, поправляючи волосся, як характерно тільки йому.
— Не треба було так лякати, солоденький...— та не встигли ви закінчити, як він обірвав ваше речення з посміхом.
— Невже наші з тобою стосунки дійшли такого рівня? Мені це подобається. Були спочатку лише клієнтом, тепер — мій, в романтичному плані, холодний партнер. Зараз називаєш «солоденьким». Може ще хочеш мене поцілувати?...