До біса

Очі

На наступний ранок, а точніше обід.
Першим прокинувся Ноа та не одразу зрозумів де він та що коїться.

- Якого біса, Кріс?! - закричав альбінос коли розвернувся та побачив друга. - Що я тут роблю?! Ні, що м-ми тут робимо?! - від цих криків шатен прокинувся.

- Ти я бачу виспався?! Тоді стулки пельку і дай мені поспати! Господи Боже, з тобою спати неможливо! - буркнув зеленоокий і розвернувся на другій бік.

- Що?! Що вчора сталося?!

- Скажу так, не вмієш пити та вживати наркоту - то тоді просто не роби цього. Ти пів ночі задовбував своїми балачками, тож зараз стулки пельку та дай поспати.

- Тобто нічого не було... Хвала господу. - тихо промовив Ноа. - Тоді не буду Вас турбувати й піду.

- Ти мене за старика приймаєш?! - він кинув одну подушку прямо в обличчя червоноокому.

- Гей! - він кинув подушку назад та збирався йти, але раптом почув як щось тяжке впало. Це був Кріс, він наздогнав хлопця, щоб дещо йому передати. - Ти чого це?

- Не носи лінзи, тобі так краще. - хлопець подивився в яскраві очі друга.

- Ти ж знаєш, - не встиг він договорити як шатен його поцілував.

- Взагалі-то червоний тобі дуже личить. - остання фраза старшого після чого він пішов назад до ліжка.

Ноа почервонів та почав шукати по кишенях де він дів коробочку з лінзами, які зняв учора.

- Вона вчора випала в тебе. Я вирішив що коли прокинешся то захочеш їх одразу надіти, тому вони у ванній.

- Ага, дякую. - альбінос одразу ж направився у ванну кімнату на пошук.

Він вже поклав одну лінзу на палець, аби вдіти та раптово зупинився. Парубок поглянув у дзеркало та задумався. Він вже не був тим маленьким хлопчиськом, якого цькували за його незвичний колір очей. Йому вже не обов'язково одягати лінзи щодня, сподіваючись що його ніхто не буде чіпати. Тепер всі, ті хто мав маленьку можливість побачити його справжні очі, були майже завжди в захваті. Після слів Кріса він відчув себе впевненіше. "Визнаю, ти правий, Крісе." - подумав він та склав лінзу назад у коробочку та повернувся до зеленоокого. Ноа лише тихенько підійшов та поцілував, вже сплячого, хлопця у щоку та пішов.

Аж до вечора Ноа переймався своїм виглядом. Чому? Бо за розкладом він мав почати трансляцію в інстаграмі о 18-ій. На годиннику без четверті шоста, але хлопець все не може вирішити вдягти йому все ж таки лінзи чи ні. Після годин дискусій з самим собою рішення було прийнято - він склав коробочку далеко у шафу та приготувався до трансляції.
Коли він хотів було натиснути "почати трансляцію" йому подзвонили у двері. Парубку здалося що він не встиг натиснути її, тому пішов одразу ж подивитися хто там.