Статеве виховання тринадцятирічної Джинкс

- Не хочеш пояснити, Джинкс?

Чергова зустріч із хімбаронами пройшла не дуже гладко. Тому, як тільки Сілко й Севіка переступили поріг бару «Остання Крапля», друга відразу направилася прямо до бармена Чака, щоб хоча б віскі спробувало заглушити пориви люті на цих хитровиїбаних виродків. Чоловік же попрямував до свого кабінету, сподіваючись трохи відпочити перед паперовою тяганиною, що накопичилася й останнім часом звалилася на нього.

А все завдяки крихітці Джинкс, яка з волі свого підліткового максималізму, вирішила пограбувати дім чергової пілтоверської дамочки з вершків суспільства. Звісно ж її не впіймали. Спробуй її піймати, вона рухається немов кішка по тих дахах і балконах. Але ось зникнення речей жінка все-таки помітила й одразу ж звернулася до миротворців, а кілька годин потому в кабінеті Сілко був Маркус із фотографіями розбитого дзеркала з будинку заявниці. На знімку було не тільки розбите дзеркало, а й авторське графіті мавпячого лиця, що, очевидно, належало блакитноволосому дівчаті. Двері кабінету були незамкнені, як і завжди, коли Джинкс залишалася в ньому. Дівчина чекала, коли її таточко повернеться з усіх своїх зустрічей із такими набридливими для неї хімбаронами. Їй бракувало уваги прийомного батька зараз, як ніколи до цього.

Та варто було королю Зауна почати відчиняти двері, як за ними відразу почулися рухи й лайка його "дочки". Він устиг побачити тільки блакитнаве волосся в кіскáх і п'ятки надто зухвалих кедів, що були розмальовані крейдою та неоновою фарбою. Сілко здивовано здійняв брови вверх: Джинкс ніколи не тікала наверх, коли чула, як хтось відчиняє двері, особливо зараз, коли вона могла повноправно тут залишатися без чийогось нагляду. На антресолях зашаркало, а після щось маленьке звалилося з верху прямо на стіл власника кабінету.

— Дідько!

Промовила пошепки Джинкс, але це не залишилося непочутим вухами Сілко. Чоловік зачинив двері й попрямував до столу, знімаючи свій плащ. Зверху долунало ще кілька шумів, і навіть підвівши голову, чоловік би не побачив дівчину, що сховалася настільки ретельно. Немов чогось боїться. Повісивши плащ на плічка, "батько" блакитноволосої бунтарки взяв до рук те, що кілька секунд тому впустила його "донька". Це був невеликий круглий пульт, на якому було всього шість кнопочок. Він був доволі маленьким, наче якийсь брелок або щось таке. Сілко здійняв голову догори, спрямувавши погляд на кінчик одної з кіс дівчинки, яку вона так і не змогла сховати повністю в тіні антресолей.