06:20 - дзвонить будильник
- Хан просипайся - говорить тихенько Чонін
- Мм... - проігнорував хан.
Пройшло хвилин 5-7 , Хан спав, а Чонін знову став його будити.
- Хан~і прокидайся, ми запізнимося - промовив Чонін й почав трусити бідного Джисона.
- Ніні ляж назад, я нікуди не піду - сказав сонним голосом старший.
- тху тебе, прогульщик , я з тобою) - Чонін лягнув назад до теплого ліжка - можна телевізор включити?
- Звісно, тримай пульт - він віддав пульт чоніну - що будеш дивитися?
- Вчорашню дораму, дуже цікава - посміхнувся ніні , й натиснув на кнопку включення телевізора.
- Ооо, я з тобою - підскочив Хан і зразу притулився до Чоніна, чекаючи поки він включить ту саму до нестями цікаву дораму.
____________^^___________
Тим часом Мінхо до сих пір сидів в холодному під'їзді, біля дверей Джисонової квартири, а в руках вчорашній вже в'ялий букет з квітами. Він настільки змучився, що заснув.
Біля Ханової квартири будт ще такі ж люди які жили по сусідству. І ось одна дуже не приємна сусідка (на думку джисона) виходить з сусідньої квартири, як завжди не з задоволеним лицем.
- Шановний, що ви тут робите - спитала строгим голосом жінка - Чоловіче, ви мене чуєте?
- Мм... Хан.. - промовив Хо
- Ненормальний? - тихо промовила жінка - Ей ти хлопець Хана? Так і знала шо він гей - стверджує вона - Ти мене чуєш? Ти спиш?
- Що? Ви хто? Вибачте - підірвався з холодної підлоги Мінхо
Коли він піднявся з підлоги, їй показався високий красень, а найголовніше багатий.
- Який красень.. - промовила жінка закривши рота рукою.
- Вибачте, жіночко ви щось хотіли? - спитав Хо.
- Ви звідки? Як вас звати? А скільки вам років? - питала жінка у молодого хлопчину не даючи часу на відповідь - А ви знаєте, у мене є така красива й одинока донька, ви їй дуже підхо.. - Хо не стримується й перебиває наглу жінку
- Вибачте, у мене вже є людина яку я безмежно кохаю, ось зараз її доюиваюсь - відповів спокійно та культурно Мінхо.
