Коли Хван з Мінхо поговорив, то він вже прибув додому.
Він зайшов додому, тишина..
- Ліксику, я дома - промовив не голосно Хван, але у відповідь тишина.
" Він утік?" - перші думки які з'являються у нього.
Хьонджин вже пройшов весь перший поверх, але Лікса ніде нема.
Тож він вирішив піти на третій поверх.
Довго шукати насправді не довелося, він побачив відчинені двері у його кімнату, а там.. а там сидить його щастя. Усі речі розкидані, полички відкриті, він вирішив не відволікати лікса, а трішки простежити за бешкетником.
- Оо знайшов - кричить Лікс - ура, мій ти хороший, зараз я усім напишу, і мене заберуть звід.. - Лікс чомусь повернуся і побачив у дверях Хьонджина, зразу завмер у німому шоці
- Далеко зібрався дорогенький? - з посмішкою говорить старший - бачу тебе залишати дома одного не можна, я правий? - підходить він до хлопця
Лікс до сих пір стоїть як вкопаний.
- АААААА.. - закричав Лікс - Б'ЮТЬ, ВБИВАЮТЬ, УБИВАЮТЬ, СУСІДИ ПОМОЖІТЬ! - він хотів вибігти з кімнати, але його затримав Хван - Та ну блін.. - з засмученим лицем скав Лікс
- Телефон - простягає іншу руку Хьон зі строгим лицем
Фелікс вирішив не ризикувати, і зразу віддав телефон.
З ображеним та злим лицем він пішов і сів на ліжко - Скотина! Я тобі це не пробачууу - тихо собі під ніс бурмотів Фелікс
- Я все чую - промовив строго старший
" А він мої думки також читає?" - промовляє у думках той
- Дорогенький, а тебе нічого не хвилює!? Це таякби моя кімната, подивись що ти тут зробив!!! - голосно говорить старший
- Відстань.
- Що блять!? - Хван підійшов до Фелікса, він схопив його за фудболку, і кинув на підлогу, у лікса почалась істерика - А зараз ти встанеш і зробиш все так як було, якщо я прийду і хочаб якась річ буде стояти не там, то ти сам знаєш що буде. - тихо прошепотів він на вушко хлопчику, це було так грубо.. Хьонджин встав і пішов.
Хьон вийшов з кімнати, а двері з сильним стуком закрились. Було таке відчуття, що двері впадуть від такого стуку. Фелікс заплакав, його руки дуже сильно тряслись, а сам він намагався себе заспокоїти - Чому я плачу.. - він ще сильніше заплакав. Після 15 хв плачу, він взяв себе в руки і вирішив прибрати у кімнаті де навів безлад, адже він не хотів залишитись тут на цілу ніч, ледь як Лікс найшов сили, встав і почав прибирати.
