Як уникнути дебюту

4

– …

В кімнаті очікування половина людей мовчки сиділи в телефонах, а інша розмовляли так, ніби вони щойно знайшли свої язики. Я намагався ігнорувати показні розмови, що лунали навколо, і спостерігав за тим, що відбувається навкруги. 

Усі тут були звичайними людьми, яких, як я чув, хотіли б змінити. Більшість із них уже закінчили свій макіяж. Тут і там виблискували люди. Як і личить учасникам програми відбору айдолів, я добре придивлявся до людей із симпатичними обличчями, поки мій блукаючий погляд на мить не зупинився на чоловікові, чиї подвійні повіки особливо виділялися завдяки макіяжу.

 – …

– Хьоне, чому ви так озираєтесь? 

Мене вразило обличчя, яке раптово постало переді мною і я вдарився потилицею об стіну. Чун, який незграбно усміхався, мав легкий макіяж очей. 

– Ви прийшли в шкільній формі.

Поки я недбало потирав потилицю, то помітив, що він одягнений у звичайну шкільну форму, і згадав про це. Чун засміявся і злегка потряс шкільною жилеткою.

 – Це моя шкільна форма. Сценарист сказав мені її одягнути. Але чому ви все ще тут, коли всі інші роблять макіяж одразу після прибуття? Ходімо скоріше.

– В мене теж є ноги. Я сам піду.

Чун раптово підняв подол мого одягу й пішов до гримерної, яка сполучається з кімнатою очікування. Сорочка, така жорстка від прасування, тягнулася туди-сюди, як аркуш паперу.

Гримерна, в яку мене потягнули була наповнена людьми, які закінчили фарбуватись і через це повітря було досить задушливим. Щойно я глибоко вдихнув й сів у крісло, на мене налетіла купа інструментів для макіяжу. 

Люди продовжували заходити в гримерну, поки мені робили макіяж. Було надто мало візажистів, щоб впоратися з величезною кількістю з тридцяти трьох осіб. Людей, які чекали на дивані, ставало все більше, а руки спеціалістів ставали все більш зайнятими.

– Твої очі справді красиві, робити їм макіяж це винагорода.

Рука, що щось малювала на краєчку мого ока, на мить зупинилася і злетів несподіваний комплімент. Я злегка нахилив голову на знак подяки, глянув на відображення в люстерці і відразу відвів погляд.

Невдовзі після цього я почув, що макіяж закінчений, і спустився з крісла, випадково зустрівшись очима з кимось, хто чекав на дивані.