Літня ніч

Баня

Соня не знала, скільки часу вона вже блукала кладовищем в пошуках книги, ну чи хоча б Валак. В голові була каша, ноги тремтіли, а в очах все плило. В принципі, нічого дивного для людини з температурою під 40°. Та про свій стан Соня зараз думала в останню чергу. Книга Снів. От, що справді хвилювало юну хранительку.  Розмірковуючи про те, що їй робити в тому випадку, якщо вона нарешті найде демона, дівчина схопилася рукою за якийсь старий пам'ятник, намагаючись утримати рівновагу. У вухах дзвеніло, повітря не вистачало і Соню вже почала накривати паніка, доки вона не відчула чужу руку на своєму плечі. Дівчина повільно повернула голову в бік і побачила перед собою чийсь силует, та впізнати невідомого не змогла. По-перше, темно. По-друге, картинка перед очима була розмитою. До Соні доносилися якісь звуки, вочевидь — слова, що промовляв силует, та вловити їх сенс у Майер все ніяк не вдавалося. Невідомий нарешті замок, зрозумівши, що дівчина зараз не в стані його вислуховувати. Перед обличчям Соні раптово опинилися рука, що клацнула пальцями. Вся затуманливість в мить залишила свідомість Соні. Дзвін у вухах зник, а картинка перед очима знову стала чіткою і зрозумілою. Інші симптоми хвороби не зникли, але хоча б щось. Рука незнайомця досі лежела на плечі Соні і дівчина знову повернула в бік свого рятівника голову, намагаючись розгледіти його вдруге.
— Баку!? — трохи злякано пискнула Соня, витріщившись на брюнета перед собою. Вона впізнала його за мить. Ці візерунки не сплутати ні з чим.
Дух відкрив рота щось сказати і відразу закрив вочевидь передумавши. Пожирач шумно видихнув, прикривши очі. Бажання вичитати дівчину за її безвідповідальність було просто неймовірним. Соня трішки зіщулилася, невпевнено дивлячись на духа. Вона розуміла, що він роздратований..скоріше за все.

— Баку, я..

— Ти як? — раптове питання, що вирвалося з вуст Баку, перебило Соню.

Хранителька трішки розгублено поглянула на Баку, що уважно дивився на неї. Вона очікувала будь-чого. Насмішок, повчань, але не того, до дух поцікавиться її самопочуттям.

— Все нормально. — мовила Соня, після чого Баку відразу окинув її скептичним поглядом. — Ну чесно, житиму..

Дух видихнув, закотивши очі. Звісно житиме, куди вона дінеться?

— Баку, Валак забрала Книгу! Нам потрібно її врятувати! — раптом швидко протараторила Соня, хутко озираючись і вже пориваючись кудись бігти.

Дух лише міцніше стиснув руку на плечі Соні, утримуючи дівчину на місці. Майер запитально поглянула на нього, а серце швидко билося від страху за Книгу ( ну і за Баку).

— Зараз ми йдемо додому, дурне дівчисько. — мовив Пожирач, трохи хитнувши головою.

— В сенсі? — викрикнула руда, розгублено дивлячись на друга. — Валак же знищить Книгу!

— Ну доля моя така. — знизав плечима на цю заяву Баку, хихикнувши.

— Дуже смішно. — насупила брови Соня, з відчаєм дивлячись на Пожирача.

Баку глузливою усміхнувсі і кивнув дівчині на стежину, що мала вивести їх з кладовища.

— А як же книга!? — не припиняла хвилюватися Соня, дивлячись на дорогу додому.

— Я розберуся. — заспокійливо мовив Баку. — Чи ти сумніваєшся в мені? — лукаво зиркнув на дівчину дух.

— Ні, але ж..так ти тут лишаєшся? — нічого не розуміючи, перевела погляд на Баку Соня.

— Ні. Зараз я відведу тебе додому, а потім повернуся і заберу Книгу. — пояснив дух.

— Але ти можеш запізнитися! Я і сама додому дійду! — злякано дивлячись на Баку, мовила Соня і щоб довести правдивість своїх слів, швидко відступила кілька кроків від Пожирача, стаючи на стежину. Та голова дівчини пішла оберетом від таких різких дій і руда приклала до лоба руку, прикривши очі. Майер похитнулася, втрачаючи рівновагу, та впасти їй завадила рука, що обгорнула талію хранительки.

— Я все-таки тебе проведу. — хмикнув дух, поблажливо дивлячись на Соню.