Перетворення друга дитинства з гарматного м'яса в серцеїда

Розділ 41. Затримуюсь у твоїх думках

Сун Юй знову подивився на дівчину навпроти нього.

Тепер вона дивилася на нього із зачарованою посмішкою на обличчі. Вона одразу схилила голову, коли їхні погляди зустрілися, то вона підняла книгу англійською мовою, щоб закрити обличчя.

«......»

Це було необхідно?

Кутики рота Сун Юя опустилися. Він проігнорував її, його погляд знову зупинився на дописі.

Хтось повернув тему до суті після того, як 41Л був колективно висміяний.

Зрештою, вони не наважилися так божевільно штовхати свій пейрінг перед одним з учасників. Вони придушили свій внутрішній екстаз і хвилювання і надрукували репліку, ставлячи питання жваво, романтично і невинно.

[Брате Юй, ти з Богом Се разом навчаєшся? Готуєтеся до щомісячних іспитів? [посміхається][сором'язливий]]

Сун Юю було нудно чекати, і він відповів.

121Л Ваш чоловік, брат Юй: Він допомагає мені з навчанням.

На форумах прокотилася хвиля пронизливих криків.

[Ааааааааааа!!!]

[Уууу, що це за чарівний день?! Раптом я знову відчуваю заряд енергії. Допоможіть мені піднятися, я відчуваю, що ще можу написати дві роботи з математики]

[Блін, хлопці, не лякайте брата Юй! Перейдіть до спеціальної гілки та збережіть тут відносно нормальний стиль]

Натовп несамовито намагався повернути настрій і стиль потоку до нормального.

Вони запитали. [Брат Юй буде старанно вчитися?]

Повіки Сун Юя опустилися. Хіба це не була дурниця? З того часу, як почалася школа, він не старався щодня вчитися?

Чи через те, що він форумний троль, ці люди трохи неправильно його зрозуміли? Він відчував, що йому необхідно пояснити свою поведінку.

Отже, на цей раз Сун Юй написав щось на форумі, перебуваючи в спокійному рівному настрої.

Навчаючи прикладом, його тон саркастичний:

[Я завжди старанно вчився. Хіба середня школа не для навчання, а для боротьби?]

Люди зі всього форуму: «.........»

[Вибачте]

Глибокий жаль вибухнув після їхнього першого шоку — вони поглянули на свої незавершені контрольні роботи й на мить відчули, що просто не заслуговують на повітря, яким дихають.