Шлях додому

Розділ 3

1.
...аж раптом до неї зайшла маленька дівчинка. Вона була в сльозах, тому Ірма подумала, що маля загубилось.
–Що сталося? Чому ти плачеш?
–Я з-загубила свою м-маму..ми гуляли по парку тут поблизу..
–Де ти останній раз бачила її? І чому прийшла саме до мене?
–Ми з мамою часто заходили сюди. Сьогодні ми теж вийшли на прогулянку до кафе, але я не помітила, як відпустила її руку...
Краєм ока Ірма побачила, що їхня постійна клієнтка вся в сльозах і прямує сюди. Вона одразу зрозуміла, що це мама загубленої дівчинки. Ірма вибігла на вулицю і покликала жінку на імʼя:
–Міс Кейтлін! Кейт! Ваша донька знайшлася!!
–О Боже! Донечко, чому ж ти втекла?
–Матусю, я..я просто випадково задивилася на прилавок з іграшками..вибач мені...
–Добре, що з тобою все гаразд. Ірмо, дякую тобі!
–Та не варто. Краще ходімо пити какао з маршмеллоу! Сьогодні для вас все безкоштовно)
Вони зайшли в кафе та добре провели час. Як виявилось, доньку Кейтлін звати Марфа. Специфічне імʼя, правда? Але по ним було видно, що вони дуже переживали одна за одну..
2.
Після закінчення робочого дня Ірма з Фредом поверталися додому. Поки вони йшли по освітленим вулицям все було добре, але все ж був провулок без світла. Оскільки в листопаді темніє рано, була пітьма чорнюща. В інші пори року, крім зими, можна було ходити там без страху.
От брат і подумав, що в цей раз все буде добре. Але не все сталось, як сподівалось..вони наштовхнулись на когось, потім почувся стогін Фреда, потім тупіт ніг, ніби хтось утікав. Ірма подумала, що її брата вдарили кулаком у живіт, тому поспішила вийти з провулка і посадити його на лавку.
Коли стало світліше, Іма змогла розгледіти, що сталося з Фредом...Його вдарили в живіт, але не кулаком, а ножем, бо рукоятка все ще була в ньому..
–Б-БОЖЕ!!-викрикнула Ірма-Навіщо та людина так вчинила?!!
–Сестричко, вибач за все...вибач, що не зміг захистити..я не зможу дій..ти..-раптом Фред знепритомнів. Ірма зблідла і стала схожа на смерть.
–Ні!!! Ти не можеш ось так померти! Хто-небудь..хто-небудь, ДОПОМОЖІТЬ!!!...
Далі буде...