Хай живе Король!

Том 1 Розділ 26 - Що говорить Король

"Виродок! Дізнавшись, що я став нормальним він все ще сміє не підкорятися моїм наказам?! Схоже він не вважає мене королем. Настав час показати хто тут головний ..." Думав Фей.

"Хворий? Хм." Фиркнув Фей, "Пірс візьми 20 солдатів. Мене не цікавлять ніякі відмовки, приведи Джилла сюди. Навіть якщо його доведеться зв'язати, тягни його дупу на оборонну стіну. Якщо хтось посміє тобі перешкодити, дозволяю вбити їх на місці!" У голосі Фея відчувався. холод. Всі відчували, що король лютував і могли побачити спрагу вбивства в його очах.

"Як накажете, ваша величність!"

Пірс був схвильований. Рішучий і видатний король був тим типом правителя, якому солдати хочуть допомагати і зберігати вірність. Після отримання наказу він одразу вирушив униз із оборонної стіни разом із солдатами.

"Брук пошли когось за військовим суддею Конкою та наглядачем Олегом щоб вони допомогли нам в обороні. Якщо посміють чинити опір, убити їх на місці!"

Фей віддав два "холоднокровні" накази. Він збирався дати урок цим хлопцям.

Зцілення поранених солдатів минулої ночі показувало його доброту. А захоплення парочки дворян, що втекли з поля бою, мало показати з чого він зроблений. Це була думка, над якою він думав уночі. Якщо Фей не міг зробити щось для ворогів, то він міг принаймні зробити щось зі зіпсованими чамбордійцями.

Як Фей і очікував, після того як він віддав два ці накази, атмосфера на захисній стіні стала дуже серйозною. Фей відчував, як росте мораль солдатів.

У цей момент із дозорної вежі посміхаючись вийшла Анджела.

Емма сонна йшла за нею. Вона позіхала і потирала свої червоні очі. Побачивши Фея, вона підморгнула і махнула рукою. Фей міг сказати, що вона мала на увазі, "ти знаєш, що робити!"

Фей усміхнувся у відповідь.

Після їхньої розмови годину тому, ворожість Емми повністю зникла.

"Анджела ти прокинулася якраз вчасно. У мене є дуже важливе доручення, з яким ти можеш мені допомогти." Сказав Фей дивлячись на неохайну зачіску своєї нареченої.

"Що потрібно зробити?"

Почувши, що Олександр просить її про допомогу, ця гарна дівчина напружилася. Вона боялася, що не зможе йому нічим допомогти. Тепер, коли йому потрібна її допомога, вона була готова допомогти як ніколи. Поборовши сором від дотику Фея, вона підняла свою голову з рум'янцем на обличчі в очікуванні прохання.