Хай живе Король!

Том 1 Розділ 37 - Майстер, будь ласка, не проганяйте мене!

"Гу-"

【Скелет Лучник】 зморщився і всі його білі кістки стали темно-зеленого кольору. Це був спеціальний ефект пошкодження від отрути Штормової шаблі. Крім того, з додатковою шкодою меча проти нежиті, бідний [Скелет Лучник] не мав навіть найменшого шансу повернути якусь шкоду, він просто розсипався на кістяні фрагменти.

Хитрі атаки Фея працювали на ура. Він відплатив йому тією самою монетою. У той час як Фей насолоджувався почуттям виконаного обов'язку, натовп Скелетів лучників, що стояли далі, почали реагувати.

"Бінг, Бінг, Бінг-" Всі їхні луки натяглися до краю, і численні стріли полетіли у бік Фея, немов краплі дощу в шторм.

"Це лише початок!" Фей підняв [Блакитний Шипастий Щит], блокуючи стріли, одночасно стрімко відступаючи. Він планував розбити лад [Скелетів лучників] і вбити їх один за одним.

Однак-

— Свист, свист, свист, свист!

Сині крижані стріли полетіли в бік Скелетів лучників з-за спини Фея. Він обернувся і зрозумів, що Олена не слідує його інструкціям, замість того щоб відступати, вона стрімко підходила до Скелетів лучників ведучи вогонь у відповідь.

"Трясця!" Фей зрозумів, що вони потрапили в халепу.

Це вперше, коли Олена не послухала його. Здавалося, вона не знала про приховані зарози у Трістрамі. Якщо вона продовжить атакувати підходячи, то не вийде вбити всіх Скелетів лучників. Це поставить їх в небезпечне становище. ефект. Вони стріляють крижаними стрілами, що схожі на стріли Олени, які уповільнюють пересування та швидкість атаки. Є ще електричні стріли, які зносять багато здоров'я. Навіть для варвара Фея, у якого є багато HP (життя) не впоратися з ними без хитрощів. Він планував обійтися без Зілля здоров'я, тому що він бився в прихованому стилі. Якщо успіх буде не на його боці і він приверне монстрів і демонів в інших частинах Тристраму, а якщо на додаток до цього фінальний бос буде потривожений, то наслідки можуть бути катастрофічні.

"Відходимо, швидше!!" Фей гукнув Олені, показуючи їй відступити.

Однак, це було занадто пізно. Скелети лучники помітили найманця. Жахлива злива зі стріл накрила Олену.

У неї не було поблизу ні якогось екіпірування, ні щита. Хоча вона спробувала ухилитися від стріл, але все ж таки дещо змогли встромитися в неї. Кров почала бити з її рани і стрімко покривало її шкіряний обладунок.