Лікар Мін Юнгі

12

-Чімін. Чімін, подивися на мене, мій хороший, давай, - обхоплює чуже обличчя Мін. Омега повертає на нього голову. В очах сльози.
-Йди сюди, - обережно притягує в свої обійми.
-Він тобі щось зробив?

-Ні, - шепоче ледь чутно і починає схлипувати.

-Тихенько, ну. Я тут, все добре.

-Він хоче мене забрати. Він мене забере, - бубнить десь в шию Юнгі.

-Не забере. Я не відпущу тебе, зрозумів? - кивання голови у відповідь.
-Давай я зараз покличу Джина до тебе, він подивиться за тобою. А я поки піду поговорю з цим, що за дверима.

-Ні,ні,ні,ні, - хапає його за руку Чімін, не дає піти.
-Не говори з ним, він ще завдасть тобі шкоди. Я.. я піду з ним. Я піду, - мов у маренні повторює.

-Чімін, - заглядує в чужі очі, шукаючи там розуміння.
-Я піду і поговорю з ним, поки ти будеш сидіти тут із Джином, - повільно промовляє.
-Він мені нічого не зробить і тобі не зашкодить, чуєш? - обіймає крепко і легенько, мов торкаючись, цілує в чоло.
-Зараз Джин прийде. Я дочекаюся його за дверима, не хвилюйся, тоді піду. Він виходить з палати, на коридорі помічаючи свою ціль.

-Довго ви, лікарю. Я вже почав хвилюватися за Свого омегу, - виділяє.

-Вам не варто його робити. Він у надійних руках, тут йому нічого точно не загрожує, - бачить, як той смикнув губами роздратовано.

-Пане Мін, я вже тут.

-Проведи пацієнту огляд, - дивиться пильно в очі своєму другові, щоб той його правильно зрозумів.

-Добре, - каже Джин і йде до Чіміна.

-Нам сюди, - веде Юнгі незнайомця в свій кабінет.
-Проходьте, сідайте. Ви не назвали своє ім'я.

-Пак Юнсо. Ви, як я розумію, займаєтеся лікуванням мого омеги? - діловито запитує.

-Саме так. І як лікар, який піклується про свого пацієнта, хочу поцікавитися, де Ви були весь цей час. Невже так було плювати на свою дитину і омегу? - очі чорніють, тон напруженіший стає.

-Щось здається мені, що не лише як лікар, - підіймає кутики губ.

-Хоч би й так. Але ти його не забереш, створіння. Скільки днів ти над ним знущався? Взагалі знаєш, що міг загинути і Чімін? Може тобі плювати? Так, звісно.. Як же ж іще пояснити те, що ти його ґвалтував, а потім геть не з'явився наступних кілька днів?

-Сука! - Юнсо стримувався як тільки міг, але це було останньою краплею. Він різко підвівся і вдарив кулаком по столі.

-А що ти з ним робив до того? Ґвалтував. Проти волі, - стиснувши зуби, каже Мін, дивлячись в чорні, наповнені ненавистю і божевіллям, очі. Він очікував, що Юнсо почне бійку, але ніяк не підпускав думку про пістолет..

-Джин, ти чув? - підскочив Пак, почувши постріл.
-Він його вб'є. Він нашкодить Юнгі. Ні, так не має бути.. - підривається з ліжка до дверей.

-Чімін, - наздоганяє його Джин, обіймає.
-Чімін~і, стій. Юнгі не дасть йому щось втіяти.

-Юнсо завжди забирає те, що хоче, - плаче молодший.

-Не цього разу.

Перша куля полетіла в настінний годинник.
-Дратує це цокання, - виплюнув Юнсо після пострілу.
-Ти хочеш дізнатися, що я з ним робив? То слухай. Я зав'язував йому руки поза спиною і він ходив по моєму шикарному будинку напів-голий, а ще так, я брав з нього секс до втрати свідомості. Чарівно, правда? А ще я допоміг його батькам зробити вибір між його сином або смертю. Чімін~і тоді закоханий в мене був, але його батьки не хотіли нашого союзу. А мені було би прикро залишитися без такої лялечки, розумієш?

-Ти.. - шоковано на нього дивиться Юнгі. Весь цей час він тільки і думав, чого натерпівся Чімін, як йому було так жити і як  він досі живий залишився. Але більше такого з ним не станеться. Юнгі не дозволить цьому.
Пак Юнсо починає божевільно сміятися, після чого Юнгі кидається на нього.

Вистріл. Мін трохи невчасно зреагував і зловив кулю.