Збірка Тлантиди

Людина і Смерть

Людина і Смерть

Тікає людина від смерті потворної
Тікає вона від чорного зла
І буде вона сперечатися у раю.
Хто цей світ спалив же до тла.

І Жнець пробігає конем по безкраю.
Несучи нещастя та страждання в собі.
Невже йому так сумно у світі?
Бути звинуваченим у всьому бутті?

Людина, Женця - боїться уж дуже.
Зрозуміти всю суть - не може й не хоче.
Чи прийме вона, всю честь таємниці?
Чи буде боятись, як смерті кінця?

Ворог людини - це смерть нескінчена.
Страхом наповнена до свого вершення?
Чи буде людина - прийме цю фортуну?
Чи буде клонитися доземно Богам?

Ворог людини - смерть незбагненна.
Втілення страху й темних видань.
Смерть в капюшоні, чи Майстер Духовний.
Який продовжує всіх нас до майбуття?

Ворог людини - це смерть велична.
Продовжує наш шлях до всесвіту тла.
Неначе учитель - учить дитину.
Дає знання - як справжній поближній
Але людина проста - не дано їй це знати.
Але й тут, і всьому вся краса ...