Сновидіння.Як клонить сон мій - впаду зостанусь там навіки.
Сила темна тягне в невідомий тан.
Як засну, то не прокинусь я ніколи
Залишу я цей болючий парад.А що я мала? Скажіть а що я мала там у світі?
Яка мета була життя мого в землі?
Я тільки гнила, мої нутрощі зсихали
Мої янгольські крила тонули у дні.Ох а снореальності такі прозорі...
Реальніші за будь-яке життя.
Мені наснились океани неминучі.
Ох, мій дух пломеніє до буття!І як той хрест мені важчіє в грудях.
Немає виходу, з дурної балади.
Посивію я, в краях крижанополих.
Мій дух тягнеться до величної гори.Знайду надію я, даю слово й обіцяю!
І не важливо, який великий мій жест.
Моє це слово - вірю й кохаю!
І велич моє зникає в аспект.Мої сновидіння - моя вони недуга.
Такий ж маєстат вони криють в собі.
І нехай світи, жорстокі й неозорі.
Зостануться там, у тихому лайні!
24/01/2024.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Збірка Тлантиди
PoesíaРізні вірші з різними темами. Прості та філософські, все залежить від натхнення чи настрою))