Fatum: electio

Fatum: electio 1

Завдання було до огидності простим, істота низького рівня, учні й самі б чудово впоралися, але Метт, як один зі старших наставників школи при лондонській резиденції, повинен був їх супроводжувати. Юні учні з удаваною сміливістю рвалися вперед, стискаючи в одній руці зброю, в другій - стопку папірців з власноруч намальованими печатями, така собі альтернатива справжнім артефактам, доступ до яких підліткам відкриють ще не скоро. Метт посміювався над ними, але старався, щоб на його обличчі не промайнула навіть тінь усмішки. Перша зачистка і повинна бути такою: хвилюючою, захоплюючою та страшною, не стільки від реальної загрози, скільки від метушливих думок та бентежного почуття невідомості. Пройде час, і вони зрозуміють, що вчитель обрав для їх першою вилазки легке, але ефектне в плані видовища завдання. Навіть при всьому старанні та ентузіазмі учні не вб'ються, а більшого від чотирнадцятирічних підлітків поки що ніхто й не чекав.

Створіння було схоже на справжнього канонічного привида зі старих фільмів, таке ж білувате, газоподібне та спроможне лише на те, щоб дітей лякати та наводити гармидер. Не стільки з бажання напакостити, скільки від власного страху, що її раптом висмикнуло зі свого світу та викинуло невідомо куди. Вистачило б одного простенького енергетичного плетіння, криво виписаного на огризку аркуша, щоб її розвіяти, учні ж ледь не шпалерами обліпили весь перший поверх закритого на ніч торговельного центра, що навіть стін було не видно за рясними октаграмами з символами стародавньої мови, наче готувалися відбиватися від якогось демонічного князя щонайменше.

Метт не став їм нічого казати, просто стояв осторонь, але подумки вже втретє за останню годину важко зітхнув. Залишалося лише сподіватися, що спалахи золотого світла від створеної сітки, якою вони вирішили заганяти нещасне створіння, не надто привертає увагу тих людей, котрі чисто теоретично могли б опинитися поруч з будівлею о другій годині ночі та викликати поліцію. Бо якщо цей самий привид та й більшість інших іншовимірних створінь не сприймалися очима людини, то ні Метт, ні його учні такою здатністю похизуватися не могли. І навіть зібравши докупи всю свою фантазію, пояснити панам правоохоронцям чим вони тут займаються та чому для цього довелося приспати охорону в холі та в кімнаті з камерами спостереження, буде доволі складно.

Інколи він жалкував, що люди обізнані про їх існування лише на рівні міфів та відверто диких сучасних фентезійних творів, що мали спільного з реальністю приблизно стільки, як і теорія пласкої Землі зі здоровим глуздом. А як би одразу жити стало легше ось в таких випадках, але з іншого боку ставати піддослідними кроликами чи, ще краще, живою зброєю для урядів та цілих країн, не хотілось нікому. Однак в тому, що країни зажадали б вивчати їх, робити з них розмінну монету у нескінченних війнах та політичних іграх, не доводилось сумніватися. Проходили, і неодноразово. Стародавні римляни навіть дали їм назву «Сателіти». Супутники Марса, послідовники та вірні воїни бога війни, вважалось, якщо в легіоні набереться хоча б з десяток сателітів, то він практично непереможний. Хоча деякі закостенілі консерватори й досі наводили цей приклад, хизуючись своєю уявною перевагою над звичайними людьми, на думку Марка це було повною маячнею.