Мисливці за фентезійними штампами

5. Скаржтеся на це своєму депутатові

— Ти все ж зробила це, — прошипіла яскраво-червона від гніву Ліла, зустрівши нас на порозі музею.

— Ой, привіт, сестричко, — нервово посміхнулася Міла, в той час як моя сраконька виразно відчула щось зовсім недобре.

Ну так, загалом зустрічі з Лілою очевидно не було в наших планах дорогою до дзеркала. І знай ми, що вона чекає на нас біля входу в музей, то поблукати б в лісі ще зайві кілька днів, харчуючись припасами тіні-збоченця.

Щоправда, якби не Асуна, то ми б, напевно, десь два дні й блукали б... щонайменше два дні. Але кішці, схоже, набридло витрачати час на прогулянку, і вона просто побігла кудись, не питаючи нас! Я, звісно, поспішила наздогнати мою кицюню, незважаючи на всі протести Євгена, який кричав: «Та відпусти ти її, нехай біжить, куди хоче!». В результаті ми менш ніж за годину опинилися на тій самій галявині, з якої вирушили на пошуки тіні.

І ось наступного дня ми рушили до столиці, до заповітного музею. Окрилені перемогою, дісталися туди за три дні. І збиралися весело зробити крок у відображення... але вийшов невеличкий облом.

— Я ж просила тебе залишити все як є, — прогарчала Ліла. — Невже було так важко просто зникнути з мого життя і нічого не руйнувати?

— Цей світ потребував того, щоб його змінили, вигнавши зло, — патосно вигукнула Міла, безнадійно намагаючись виправдатися.

— Та ніхто нічого не потребував! — завила Ліла. — Все було чудово, ніхто не був нічим незадоволений, в суспільстві налагодилася гармонія. Але ти, як завжди, не могла не встромити носа не в свою справу, щоб смачно висякатися! І тепер через тебе, дрібна скотиняко, люди по всьому світу задаються питанням: «А чому це ми, власне, повинні поклонятися жінкам з великими грудьми?» В деяких країнах вже зараз кілька міністерок і правительок втратили свої пости, і де-не-де на їхнє місце сіли якісь пласкі тітки, а то й поготів чоловіки! Жінки, які отримали все тільки завдяки пишним формам, вже починають це саме «все» втрачати!

— Але ж так буде правильно, — повчально заявила принцеса. — Кожен отримає те, на що заслуговує, завдяки своїм здібностям, розуму та вмінням...

— Що ти несеш, дурепо?! — заволала Ліла. — Ти хочеш сказати, що я не заслуговую на пост верховної правительки? Або що жінки, наділені природою пишними формами, не заслуговують на те, щоб їх за це шанували? А ж через тебе всього цього скоро не буде, і серед того, все втрачу я! День за днем нам перестають все прощати, перестають поклонятися і дивляться на те, що і як ми робимо. Замість того, щоб оцінювати нашу роботу по нашій зовнішності! Такими темпами мене скоро позбавлять всіх повноважень і привілеїв! Доведеться або працювати незрозуміло ким, або шукати інші світи, де я зможу непогано влаштуватися без особливих зусиль. І що перший, що другий варіант — справжнє пекло!