Вертоліт, який повинен був відвезти нас в потрібний район, неспішно піднявся в повітря. Завдяки йому ми незабаром опинимося на придатному для посадки даху новобудови, від якої до потрібного нам двору було зовсім недалечко.
Місцезнаходження дитячого майданчика ми розвідали швидко, для цього було досить описати мої видіння солдатам з частини. Більш того, нам пощастило ще й тим, що допомагати нашій групі добровольцями зголосилися цілих двоє рядових, які добре знали той самий район. Насправді спочатку доброволець був тільки один — міцний, жвавий і рішучий хлопець на ім'я Тацу. Але щойно він зголосився, його молодша сестра Міюкі заявила, що теж вирушить з нами. Як ми пізніше дізналися, дівчина завжди і всюди слідувала за братом. Власне, з цього ж приводу вона свого часу і пішла робити кар'єру в армії.
Що смішно, незадовго до вильоту я, проходячи повз, підслухала їхню розмову... вельми цікаву розмову.
— Міюкі, навіщо ти йдеш з нами? — різко промовив Тацу, суворо дивлячись на сестру, яка притиснулася спиною до стінки.
— А хіба не зрозуміло? — зніяковіло, але при цьому рішуче відповіла дівчина, скосивши погляд. — Ти ж знаєш, я піду за тобою завжди і всюди. Ти ж мій... старший брат. Тому я не могла...
— Але ж це небезпечно! — видихнув хлопець. — Справжнє самогубство!
— То не викликався б сам! — огризнулася Міюкі. — Хіба я могла відпустити тебе...
— Дурепа, — прошепотів Тацу на підвищених тонах.
І... притиснув дівчину до стінки?
А це ще що за божа срань?!
Приблизно на цьому місці мене пересмикнуло і я, розвернувшись, швидко покинула місце події, ще деякий час чуючи, як до мене долинало те нуднотне: «Ти моя сестричка, і я завжди буду піклуватися про тебе», «Ти занадто мені дорогий, братику, я не можу тебе втратити. Не можу залишитися в цьому світі без тебе», — та інші фрази, які чомусь звучали просто навдивовиж бридко. У цей момент мені здалося, що зомбі за вікном, які мугикали пісні кацапських реперів, таки до мого мозку дісталися.
Тож коли ми піднялися на борт вертольота, я вирішила, що краще сісти подалі від цієї дивної парочки. Можливо, звичайно, я просто передивилась занадто багато аніме жанру «еччі», що посприяло розвитку збоченої фантазії... але мені це все одно дуже не подобалося.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мисливці за фентезійними штампами
ФэнтезиЩо буде, якщо схиблена на фентезі молода вчителька укрмови, її чоловік-інженер і їхня скурвлена кішка потраплять в інший світ крізь чарівне дзеркало, де одразу ж влізуть в халепу? Доведеться змовитись з ельфійською принцесою, яка страждає на комплек...
