Мисливці за фентезійними штампами

11. Королівські замашки

Спочатку я плекала надію на те, що ми просто приземлилися в неблагополучному районі. Але проїхавши через усе місто до царського палацу, зрозуміла: тут в смердючих руїнах було буквально все, крім безпосередньо палацу! Ну а після короткої бесіди з лакеєм мені стало ясно, що подібним чином виглядає не тільки це місто, але і вся планета.

— Прашу, — холодно промовив лакей, відкриваючи дверцята автомобіля, коли кортеж зупинився перед парадним входом.

За тим, як червоною доріжкою просувається король, із завмиранням серця спостерігали не тільки прислуга, а й поні, фазани, страуси, антилопи гну та інші екзотичні земні тварини, що гуляли територією маєтку... та плескалися, відриваючись на аква-дискотеці.

Анітрохи не менше, ніж у всіх цих істот, оченята горіли у гламурної спортивної панянки, яка однією рукою майстерно крутила гімнастичну стрічку, а другою при цьому робила селфі на смартфон з логотипом на задній панелі у вигляді надкушеного сміттєвого відра. Але варто було королю підійти, і дівчина, кинувши і телефон, і гімнастичну стрічку, підставила корму, щоб монарх її вщипнув.

— Знакомтєсь, ета Аліночка, свєт моіх ачєй, — кинув король через плече, проходячи в широко розчинені двері.

Зайшовши слідом з дозволу лакея, ми опинилися в палаці, багатство оздоблення якого могло зрівнятися за масштабами хіба що з рівнем дизайнерського несмаку. Здавалося, власник маєтку, будучи бідною дитиною, побував в якомусь епічному музеї. А ставши великим і важливим, неодмінно вирішив втілити щось схоже у себе в будинку, додавши особисто від себе елемент традиційного колгоспного жлобства. Тож замовляв меблі та оздоблення за принципом «Беру в каталозі все найдорожче». Чим, до слова, нагадував дванадцятирічну дівчинку, яка вбила собі читами кілька мільйонів грошиків у ламаному «Сімсі» та сіла будувати там будиночок своєї мрії.

В очі відразу кидалося гротескне оздоблення, хвороблива тяга до золота і блискучих камінців, абсолютно недоречні античні статуї на колонах і хвороблива кількість власних портретів монарха. Найбільше ж виділялася скляна підлога передпокою, під якою в декоративному басейні плавали акули!

— Прайдьом в мой кабінєт, — велів король і велично рушив коридорами, від яких у будь-якого мало-мальськи проф.придатного дизайнера витекли б очі.