Промах вогняним крилом.

Розділ 1

Дівчина з довгим хвилястим темно-каштановим волоссям і
світло-бурштиновими очима одягнена в білу блузку з вирізом на плечах і з
довгими рукавами, цю блузку обтягував коричневий корсет, який
починався від грудей і закінчувався трохи нижче початку спідниці, ця
спідниця була червоного кольору, а на дівчині були чорні туфлі на
платформі.
Дівчина сиділа на дивані у вітальні біля каміну і читала книгу, з вікна на
дівчину падали теплі промені сонця, дівчину звали Айлін.
Дівчина дуже захоплено читала книжку, але тут почула стукіт у вхідні
двері, які були з лівого боку від неї, двері виходили на двір. Після стуку в ті
двері вони відкрились і в середину зайшла дівчина з довгим червонясто
рудим волоссям, яке вона розпустила, вона мала зелені очі, дівчина була
одягнена в біло-блакитну сукню з довгими рукавами, зайшовши всередину
дівчина стала з лівого боку дивану на якому сиділа Айлін. А тоді Айлін
спитала.
-Що таке Сейлін?
у відповідь Сейрін сказала
-Сестро, мама кличе тебе до нашої таверни “Відьмин стіл”.
-Вона хоче, щоб я їй допомогла? або кличе щось сказати?
-Вона хотіла тобі щось сказати.
Відповіла Сейлін. А далі промовила Айлін.
-Ну добре, пішли.
Айлін закрила книгу й поклала її на диван і підвелася, а Сейлін вже
вийшла з дому, Айлін вийшла слідом за нею. Коли вони вийшли на
подвір'я Айлін оглянулась. Була весна. Вони попрямували до таверної
“Відьмин стіл”, що зліва від їхнього будинку. Дівчата зайшли в таверну іпопрямували до барної стійки, за якою стояла доросла жінка з червонясто
рудим волоссям і зеленими очима, сложа на Сейлін. Це була їхня мати.
Айлін підійшла перша до барної стійки, тепло привітала жінку посмішкою
й запитала.
-Що ти хотіла мамо?
-Айлін, люба, можеш сходити до лісу, де є річка, і нарвати яблук. А то твій
батько ще не повернувся з подорожі, хоч і мав би повернутися. Я працюю і
не можу піти зібрати яблука.
Відповіла Айлін мама на ім'я Елеонора.
-Добре мамо.
-Ось візьми кошик люба.
Відповіла Елеонора дочці і дістала з під барної стійки гарного, досить
великого кошика і віддала його Айлін у руки.
Дівчина взяла в руки кошик і сказала.
-Скоро повернусь назад.
А тоді Айлін попрямувала до виходу.Вийшовши на вулицю, дівчина йшла
по вулицях міста. Будівлі в цьому місті були дуже красиві, деякі будинки
були навіть трьох поверховими.Дівчина подумала “Може мені
використати телепорт щоб швидше опинитись у лісі?” А тоді вона
зупинилась, склала руки долонею до долоні і промовила.
-До річки в сяющому лісі.
Тоді дівчина засяяла фіолетовим променем, зникаючи з вулиць міста,
Айлін опинилась біля річки, вона була відьмою, як і вся її родина, навіть
тато у неї був відьмаком. Дівчина покрокувала до першої великої яблуні,
що була біля неї, зірвавши пару яблук Айлін зрозуміла, що яблука які
ростуть знизу яблуні, не такі стиглі і солодкі, як ті, що на горі. Після цих
думок Айлін взяла кошик нижню частину, три секунди сяяння з рук
Айлін і кошик опинився на одній з гілок яблуні. А тоді Айлін стала
вилазити на яблоню. Опинившись на третій гілці від низу яблуні, там де
стояв кошик Айлін, вона стала поряд кошика і почала збирати яблука і
ложити їх в кошик, тільки Айлін подумала, що яблук вже досить і хотіла
злазити, вона почула що хтось наближається до річки і яблунь, там де вона.
Присівши і вдивляючись, що відбувається, Айлін помітила як чоловік з темно каштановим волоссям, яке у нього було і не було коротким, передні
пасма в нього закінчувалось десь трохи нижче, там де
закінчувались його вуха. А задня частина його волосся закінчувалась трохи
вище чорної освітленої водолазки, в яку він був одягнений, водолазка
закривала половину горла. Поверх водолазки він був одягнений у
темно-червону блузу, але рукави були коричневими, поверх блузи він мав
червоний плащ, прикріплений до верхньої частини блузи.Його штани
були досить вільні та коричневого кольору, також він був взутий у
коричневі чоботи до колін. Чоловік наближався до річки все швидше і
швидше, бо біг. Коли чоловік підійшов до яблуні, там де сиділа Айлін, вона
помітила, що королівська гвардія біжить за чоловіком, було близько пяти
охоронців. Тоді чоловік зупинився обличчям до охоронців і голосно
заговорив.
-Та якого біса я повинен піти в ту кляту школу?! Я давно вже виріс з того
віку щоб ходити в школу.
Головний охоронець заговорив
-Келіоне, так наказав ваш батько.
“-Кейліон вочевидь так звуть цього чоловіка” подумала Айлін й
прислухалась про що вони будуть говорити далі.
-Чому я просто не можу бути вартовим й захищати нашу країну? Ні. Мою
країну.
Сказав Кейліон
“-Що? його країну? так сказав, буцімто він король або принц.” сказала в
думках Айлін й закотила очі.
-Але ж це не пристойно для..
Охоронець хотів продовжити, але його перервав Кейліон.
-Знаю.. але чому школа?
-Так ви можете стати ближче до людей..
Кейліон знов перебив охоронця.
-А це обов'язково?
-Ну звичайно!
Охоронець відповів так, що він майже не закричав.
-Добре,добре я подумаю. А зараз ідіть я хочу подумати на самоті тут.
Сказав у відповідь Келіон .
Дивлячись, як всі охоронці вклонилися йому і почали йти геть.
“-Ну, прекрасно, тепер мені прийдеться сидіти тут.”Дівчина закотила очі і
злегка повернула правою ногою в ліво, але зачепилась ногою за маленьку
але товсту гілку і почала падати з яблуні.