Впала Айлін досить обережно, відкривши очі, Айлін побачила, що впала
вона не на землю, а на Кейліона.
Дівчина почала підніматись, але Кейліон схопив її за талію, і тоді Айлін не
лежала на ньому, а сиділа. Кейліон піднявся на руку, та яка була вільна.
Кейліон придивився до дівчини й заговорив.
-Отже ти нас підслуховувала? Кейліон здійняв одну брову.
-Я не хотіла підслуховувати, просто подумала, що то біг кабан, тому не
стала злізати з яблуні.А потім не злізла, бо подумала, що будуть такі
питання.
Відповіла Айлін. Кейліон здійняв вже дві брови у верх.
-То я бігаю як кабан? Спитав Кейліон.
А тоді Айлін подивилась в очі Кейліона і помітила, що вони в нього
фіолетові.
-Тобі немає що сказати квітка?
Спитав Кейліон.
-Що? та ні є що сказати, мабуть, ти дійсно бігаєш як кабан, якщо я так подумала. А ще я тобі не квітка. І відпусти мене.
Відповіла Айлін.
Кейліон реготнув і відпустив дівчину.Тоді Айлін стала підводитись і
помітила, що вона без правої туфлі.Піднявши голову на яблуню Айлін
помітила що на гілці висить її туфля.
-От трясця.
Лайнулась Айлін. Гілка, на якій висіла її туфля, була вище неї самої.
А тоді Кейліон підвівся й став біля Айлін, піднявши одну руку вверх, щоб
дістати туфлю Айлін. А тоді він віддав їй її туфельку.
-Ну, дякую, кабане. Сказала Айлін. А тоді взяла свою туфельку в Кейліона і
одягнула її на босу ногу.
Кейліон звів брови й запитав.
-Чому ж я кабан? я тобі допоміг.
-Бо ти бігаєш як кабан.
Відповіла Айлін і посміхнулась. Почувши відповідь дівчини, Кейліон
коротко засміявся, а потім запитав.
-Навіщо тобі яблука?
-Мама попросила зібрати.
Відповіла Айлін й почала збирати яблука, які попадали з кошика.
Кейліон став допомагати дівчині. А тоді, коли Кейліон віддав останнє
яблуко Айлін, вона сказала.
-Дякую.
Дівчина розвернулась і почала йти в напрямок виходу з лісу, але Кейліон їй
крикнув.
-То як тебе звуть квітко?Моє ім'я ти чула, тому я маю право знати твоє.
Кейліон посміхнувся, а Айлін повернулась до нього і сказала.
-Айлін.
А тоді дівчина склала руки ладонями одна до одної і сказала.
-Додому.
Айлін засвітилась фіолетовим промінням, а тоді зникла.
Кейлін промовив.
-То вона відьма.
Айлін опинилася в себе вдома, оглядаючи вітальню,Айлін помітила, як її
батько спить на дивані, і у нього було таке ж волосся та очі, як у Айлін.
Айлін не хотіла будити батька, тож тихо вийшла з дому й попрямувала в
таверну "Відьмин стіл", щоб віддати яблука мамі. Вона знов підійшла до
барної стійки, де стояла Елеонора, і дала їй яблука.
Елеонора спитала в Айлін.
-Ти була досить довго. Щось сталось?
-Та ні, все добре, мамо.
Відповіла Айлін і почула, як Елеонора знов заговорила.
-Ну добре, люба йди відпочивай, а то тобі ще у школу завтра.
-Добре мамо.
Сказала Айлін, посміхнувшись мамі і попрямувавши до виходу з таверної.
На вулиці вже вечоріло.Тож Айлін вирішила піти додому і лягти спати, бо
хотіла завтра встати по раніше в школу і зробити сніданок для всієї
родини.
****
Коли Айлін зайшла в свою кімнату і сіла на ліжко, вона подумала про
Кейліона. "Він може перейти до однієї із шкіл нашого городу, цікаво, до
якої.." подумки сказала Айлін, а потім різко сказала своїм голосом.
-І чому я думаю за це.
Айлін встала і попрямувала до шафи, взявши свою довгу чорну нічну
сорочку, яку їй купила мама в торговця одежею, який приїздить до нашого
міста щовівторка та щонеділі. Айлін скинула весь верхній одяг, крім
нижньої білизни, кинула одяг на ліжко, одягнула нічну сорочку, прибрала
одежу, яку кинула на ліжко в шафу і лягла в ліжко. А тоді Айлін заснула.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Промах вогняним крилом.
خيال (فانتازيا)Рада бачити кожного, хто наважився прочитати це. Дякую вам за підтримку. Я буду вдячна, якщо ви напишіть свою думку в коментарях про мою роботу Приємного читання!☺️ У мене також є канал у Telegram під назвою dipxiiv, де я повідомляю, коли вийдуть н...
