мистецтво рятує нас

12.поцілунками не вилікуєш

Світ набагато жорстокіший романтичних книжок і мелодрам. Сама любов не врятує від травм набутих роками. Мінхо завжди є головною підтримкою Джісона, але всі проблеми залагодити він не міг допомогти.
"Якщо зламаєш руку-поцілунками її не вилікуєш."
Останні два тижні Хан майже не контактував з друзями, пропускав усі ночівлі за приставками з Феліксом та компанією. Серіал ввечері з обіймами та котами, чергове непрочитане повідомлення від батьків, знову ця срана буденність. Канікули- час, коли всі боялися провести хвилини без сміху чи вечірки. Але всі такі вечірки для Хана закінчувалися в спальні в тиші одному.

Він сам ненавидів це все, ненавидів себе за цю безсилість. Тепер він став тягарем для Мінхо. Так думав він.

Старший хлопець зрозумів, що цей конфлікт масштабніший, ніж усі очікували. Він був повнолітнім, тому без проблем вирішився на знімання квартири. Досвід у підробітку він мав. Ще з 16 років хлопець був баристою, а тепер і на першому курсі непогано б підзаробити, тому гроші на аренду були. Також Хан почав трохи писати музику на замовлення, хоча клієнтів поки складно знайти, тому вчиться варити каву, щоб працювати з Мінхо. На їжу та квартиру вистачало, а все інше забезпечували батьки. Хоч як мама Джісона не сприймала його життєві погляди, та без грошей не залишила. За що Хан досі винить себе.
Саме через безвихідність ситуації Джісон уже тиждень ходить до психотерапевта. Чи переживає він йдучи туди? Ще й як. Серце виривається з грудей. Здавалось би чому така реакція? Але це питання теж буде пропрацьовуватися в кабінеті. Як і інші. Наприклад, однією з проблем виявилася неспроможність до асертивності, що в свою чергу додавалася до його соціофобії. Адже навіть просто спитати щось у консультанта стає досить важким морально завданням. Тому психотерапевтка іноді даватиме йому завдання, такі як попросити у офіціанта додати більше топінгу у каву. Це лише один з прикладів і тема декількох сеансів.
Джісон прийшов відразу зі списком, щоб терапія пройшла якнайшвидше та якнайефективніше. Перш за все це інтереси його, а не спеціалістки. Тому все попунктно розписавши в нотатках, він все одно наковтався заспокійливих перед першою зустріччю. Все ж він не знає які труднощі чекають, враховуючи, що батьки не готові прийняти додому.

***
В черговий день в пустій квартирі Мінхо вирішив прибратися у власній кімнаті. Ну як власній кімнаті. Хоч як вони обожнювали особистий простір, але кожен вечір Хан заходив у цю кімнату. Він так часто залишав тут свої речі, що Лі виділив для нього окрему полицю у своїй шафі. Протираючи від пилу всі горизонтальні поверхні, він підняв один з блокнотів, обклеїним стикерами їхніх котів та інших тваринок. Хлопець згадав як власник записника показував йому свої пісні та фото, що той вклеював і вписував на ці сторінки. Знаючи, що він там зустріне, він спокійно почав гортати папір. Усмішка не сповзала з обличчя. Твори, що Джісон писав, були однозначно шедеврами, визивали захоплення та бажання перечитувати це раз за разом, з кожним прочитанням відкривати для себе нові сенси. Перегорнувши чергову сторінку, на підлогу впали два згорнуті листи А4. Розгорнувши їх, Мінхо спочатку не побачив нічого дивного. Купа перекреслень, стрілочок, обведених рядочків, маленьких малюночків, які він вимальовує той підбираючи потрібні слова. Найбільші, обведені букви знаходилися посередині уверху листа. Назва. "Want so bad". Мінхо сів на ліжко і проходився рядками пісні, що ніколи не показував йому Джі. Пісня про кохання, що ніби описувала його почуття.
"Хан вміє читати думки чи я настільки очевидний?"
Тяжко. Джісону сім'я була дуже важливою. А зараз жодні аргументи не могли переконати його мати. Тільки він повернеться, вона постійно нагадуватиме як же це погано і поведе до церкви каятися. Тяжко. Мінхо обожнював, коли Хан в будь-який момент міг почати співати улюблені пісні. Коли перед сном Хан цілував його лоб. Коли він активно жестикулював розповідаючи про останнє переглянуте аніме. А тепер він цього не робить. Тягарем була не квартира чи підробіток, тягарем була втрата тієї сонячної сторони характеру коханого хлопця. Відвівши очі від записів, перед ним постала нудна картина. Жодні постери, книжки, фігурки та іграшки не рятували ситуації. Без нього це все втрачає барви. Поклавши блокнот на місце, Мінхо подзвонив Синміну, щоб зустрітися.

***

"Екстрені новини на корейському телебаченні. Поступила інформація про знайдення виноваться підпалу однієї з сеульських шкіл. Сьогодні до поліції звернувся свідок з речовим доказом, у вигляді відео, де чітко видно обличчя вбивці.
Чоловік тридцяти п'яти років на ім'я Лі Чон Сок місяць тому прийшов у 259 школу, як вчитель правознавства. Колеги відзиваються про нього тільки позитивномо, як про ввічливу, доброзичливу людину і відповідального працівника. Зараз поліція шукає його слід. Обшуки дома вже провелися, але на той момент жодного члена сім'ї не було на місці, навіть вісімнадцятирічного сина Лі Мінхо. Зараз уточнюються данні щодо історії злочинності чоловіка та його родичів. Якщо побачите цього чоловіка-дзвоніть за номером телефону на екрані або ж пишіть на пошту @seoulnews@gmail.kr.
На цьому ми з вами прощаємося і бажаємо гарного перегляду дорами "W:два світи". До побачення!"

В зал очікування Хан вийшов, щоб написати Феліксу повідомлення про компетентність спеціалістки, бо той все не міг відчепитися із запитаннями. В кабінет з якого він вийшов, заходила наступна дівчина, але він уже нічого не чув. Його увагу привернув телевізор, що висів навпроти диванів для очікуючих, черговий серіал перервали новини.
Дослухавши до кінця і оговтавшись, Джісон прийнявся строчити повідомлення Мінхо.

Хо<3: він мені написав хвилину тому.
Я хочу його здати.

***
За столом кухні у новій квартирі сиділи три парочки. Фелікс з Хьонджіном, Синмін з Чоніном та, зрозуміло, Мінхо та Джісон.
-цей покидьок написав у проханні про допомогу, бо "його план зазнав ускладнень". Синмо, врятуй.
-ти думаєш я всесильний?
-поговори зі своєю мамою. Я можу надати їй усі потрібні свідчення та докази.
-але зрозумій, що це все не так легко. Ця справа зараз їй не належить, а потім треба буде добиватися суду і інша купа проблем. Я поговорю. Обов'язково. Але твоє повноліття, думаю, теж ускладнить ситуацію.
-плювати.
-гаразд. Я згоден.-Синмін випустив з обіймів Чоніна, що теж вчився у тій школі, і подав руку, що вкривав шрам від досі не до кінця загоєного опіку.
-операція по закриттю власного баті.- Фелікс підсумував дискусію та поліз в сумку, щоб підняти всім настрій. Відкривши судочок на столі, всіх охопив запах випічки. Улюблене брауні у приготуванні Лікса.