Мурашки на кінчиках пальців

Розділ 4

Вечір плавно переходив у ніч, стираючи межі наших звичайних розкладів. Я стояла під гарячим душем, намагаючись зібрати себе докупи. Так, я ніби попливла. Всі ці події громіздкою ношею висіли у мене на шиї. Я вже не та, що приїхала. Не та, яка так просто зможе подзвонити другу і прийти, нібито, переглянути фільм. Не та, якій вистачить лише один бляклий оргазм і відсутність тих емоцій, які наповнювали мене великими фарбами. Не та, яка звикла домінувати і говорити, що робити іншому, щоразу ніби навчає про своє тіло. І не та, яка так втомилася від сексуального невігластва.

Але було ще щось, чого я не відчувала раніше. Азарт. Це хвилюючий азарт, коли я, немов у картковій грі, приділяю свого опонента. Кожна секунда, що розтягнулася наче вічність для нього, і гарячі поживні емоції, які я жадібно вбираю. Його агресія, пристрасть і ненависне вже йому бажання.

Я хитнулася і раптом на мене заструмувала холодна вода. Чорт, зачепила ліктем вимикач. Вона вивела мене з думок, які могли б тримати мене в душі ще дуже довго.

Я швидко витерлася, вгамовуючи пухирці на своєму тілі, і закуталася в рушник. Я не знаю, скільки я там так простояла. У кімнаті Іллі ще не було. Очевидно, цей вечір вичавив із нього багато соків, щоб йому треба було щось перекусити для підзарядки.

Я підійшла до вікна і подивилася на вулицю. Було темно і досить сіро, навколо не було так багато мальовничих місць, звичайні радянські будинки, дорога, дерева. Єдине, що виділялося яскравою плямою – це цілодобовий гіпермаркет. Нам на руку, з усмішкою подумала я.

Вирішила накинути те саме спальне вбрання, що й учора, шовкову майку, та шортики. І плюхнулася на ліжко обличчям догори. Сили танули, як топлене масло на сковорідці, дуже хотілося спати, якби стук дверей не вивів мене з цієї млості.

- Все, ти здалася? — самовдоволено видав порушник мого сну.

— Ні, я... Трохи втомилася.

— Втомилася, — примружився він. Я відчула, як у ньому піднімається агресія, майже фізично.

Адреналін просочився по венах і змусив мене повністю прокинутися. Той самий азарт. І тут я помітила в руках Іллі сумку. Явно не куплену у магазині.

— Ілля, що за сумка? Ти їздив у готель?

- Так, по сумці здогадалася?

Я кивнула. Я не розуміла, що мало статися далі.

- Що всередині? — підозріло озвалася я.